Складне питання захисту: українські чоловіки в ЄС
Питання надання притулку та захисту українським чоловікам призовного віку в країнах Європи є надзвичайно складним і вимагає ретельного розгляду з точки зору міжнародного права та прав людини.
Автоматична відмова: дискримінація чи законний виняток?
Комісар Ради Європи з прав людини Майкл О’Флаерті наголошує, що будь-яке розрізнення між людьми вимагає вагомих аргументів, аби довести, що це не є дискримінацією. Якщо чоловіків певної вікової групи виключають з-під захисту, це стосується одразу двох ознак – статі та віку, що на перший погляд викликає питання нерівності.
Держава, яка висуває такі обмеження, повинна надати серйозні докази того, що це не є незаконною дискримінацією. Хоча аргумент щодо призову та служби у війську країни, що зазнає нападу, може бути прийнятним, це має відповідати міжнародному праву. Міжнародне право визнає існування винятків з військового обов’язку та примусової військової служби.
Можливо, що цей аргумент можна навести, і є підстави щодо призову та служби у війську країни, яка зазнає серйозного нападу. Але це має бути зроблено відповідно до міжнародного права, яке визнає, що існують винятки з військового обов’язку, є винятки з примусової військової служби.
— Майкл О’Флаерті
Як приклад, Комісар навів Свідків Єгови, які через свою віру не можуть служити в армії. Міжнародне право визнає це як законну вимогу, але в таких випадках людину не звільняють від відповідальності, а розглядають її справу індивідуально, пропонуючи, наприклад, альтернативну цивільну службу.
Будь-яка загальна заборона, яка просто виключає кожного чоловіка до певного віку без індивідуального розгляду, є дуже проблематичною з точки зору міжнародних стандартів.
Індивідуальна оцінка – ключ до вирішення
Майкл О’Флаерті підкреслює, що саме індивідуальна оцінка є ключем до подолання цієї складної ситуації.
Індивідуальна оцінка, я думаю, є ключем до подолання цієї дуже складної ситуації. Все, про що я питаю, це те, щоб у тій мірі, в якій існує спроба виключити їх у сусідніх країнах, окрема особа мала можливість навести індивідуальні аргументи щодо того, чому до них слід ставитися інакше.
— Майкл О’Флаерті
Питання стосується і чоловіків призовного віку, які повністю придатні до служби, але напівлегально чи незаконно виїхали до Європи. Однак, з точки зору міжнародних норм, це не скасовує права людини на розгляд її ситуації. Те, як саме люди опинилися в певній країні, є окремим питанням. Суть міжнародних стандартів залишається незмінною: головне – з’ясувати, чи можна людину законно виключити з призову на основі міжнародних правил. Саме тому кожна окрема особа повинна мати можливість надати свої індивідуальні аргументи.
Перспективи тимчасового захисту та екстрадиції
Нагадаємо, нещодавно Європейська комісія запропонувала продовжити термін дії тимчасового захисту для українських біженців ще на один рік – до березня 2028 року. Єврокомісар з питань міграції Маркус Бруннер пояснив це продовженням війни. Однак, новий захист не надаватимуть новоприбулим чоловікам віком від 23 до 60 років, які підлягають мобілізації. Ті, хто оформив статус раніше, матимуть право залишатися.
Щодо екстрадиції, в Україні вона застосовується до осіб, які є обвинуваченими, підозрюваними або засудженими втікачами. За підсумками 2024 року до України екстрадували 75 людей. Процедура включає підготовку документів судом та Мін’юстом, надсилання запиту до іноземної держави та подальше етапування. Екстрадиція не стосується пересічних громадян, які виїхали за кордон.
