Волинська трагедія: Український Інститут Національної Пам’яті про визнання та ширший контекст
Голова Українського інституту національної пам’яті (УІНП) Олександр Алфьоров наголосив на тому, що Україна визнає Волинську трагедію, і головним доказом цього є активний пошук та ексгумація останків загиблих поляків. Заява прозвучала в інтерв’ю Польському агентству преси (PAP), де український посадовець відповів на дорікання польських журналістів щодо нібито невизнання Україною цих трагічних подій.
Я вважаю ці звинувачення безпідставними. Діалог між істориками триває, і за останні півтора року спостерігається найбільший прогрес у пошукових та ексгумаційних роботах порівняно з попередніми роками. Це пряме свідчення того, що українська сторона визнає Волинську трагедію.
— Олександр Алфьоров
Олександр Алфьоров підкреслив, що дозволи на проведення ексгумацій продовжуватимуть видаватися, демонструючи послідовну позицію України. Він також звернув увагу на те, що за останні півтора року було досягнуто значного прогресу у сфері пошуку та дослідження місць поховань, що є результатом спільних зусиль.
Розширення хронологічних рамок: Україна бачить Волинську трагедію в ширшому контексті
Важливим аспектом позиції України, як зазначив голова УІНП, є розгляд Волинської трагедії в ширших хронологічних рамках — з 1939 по 1947 рік. Такий підхід охоплює не лише події 1943 року, але й весь період Другої світової війни, тиск комуністичних режимів та трагічні явища, що виникали у стосунках між цивільним населенням та організованими збройними силами.
Україна вшановує пам’ять жертв не лише Волинської трагедії, але й Катинського розстрілу, операції “Вісла” та всіх епізодів, коли український та польський народи, позбавлені власної державності, боролися за свої права під тиском нацистського та комуністичного режимів.
Історичні дискусії та політичні маніпуляції
На запитання щодо УПА та постаті Степана Бандери, Олександр Алфьоров наголосив, що історичні питання мають залишатися сферою роботи професійних істориків, а не політичних дискусій. Це підкреслює прагнення України до об’єктивного вивчення історії, вільне від політичного тиску.
У контексті згадування польськими журналістами УПА, Алфьоров зазначив, що часто замовчується роль польської Армії Крайової та її діячів у вбивствах мирних українців на території Закерзоння під час Другої світової війни. Це вказує на необхідність більш збалансованого погляду на події з боку польської сторони.
Напруженість у відносинах та її причини
Останнім часом відносини між Києвом та Варшавою перебувають у стані глибокої кризи. Одним із каталізаторів стали рішення, пов’язані з увічненням пам’яті діячів ОУН та УПА. Зокрема, президент Польщі Анджей Дуда оголосив про позбавлення Президента України ордена Білого Орла через указ Володимира Зеленського про найменування підрозділу Збройних сил на честь “Героїв УПА”.
Польська сторона також висловлює позицію, що Україна може не бути допущена до Європейського Союзу, якщо не відмовиться від вшанування діячів ОУН та УПА. Це свідчить про серйозність розбіжностей у трактуванні історичних подій.
Історичні паралелі та невизнані конфлікти
11 липня в Польщі вшановується День пам’яті жертв Волинської трагедії, яку часто називають “волинською різаниною”. Однак, українські історики та політики звертають увагу на те, що польська сторона розглядає цей конфлікт окремо від решти подій Другої світової війни та передвоєнного періоду. Вони нагадують про невизнані Польщею факти, такі як:
- Польсько-українська війна 1918-1919 років.
- Передвоєнна пацифікація українців.
- Напади на українські села на Холмщині та Надсянні у 1941-1944 роках.
Ці напади тривали і в 1945 році, що призвело до депортації українського населення Холмщини, Підляшшя, Надсяння та Лемківщини до УРСР, а меншої кількості українців — до західних регіонів Польщі у 1947 році в ході операції “Вісла”.
Крім того, низка українських істориків висловлює думку, що напади на польські селища могли здійснювати спецпідрозділи НКВС, одягнені як бійці УПА, що ще більше ускладнює історичну картину та вказує на можливу причетність радянських диверсантів до розпалювання конфлікту.
