Останні заяви Кремля про ядерні погрози викликають занепокоєння у світі. Однак, чи є ці погрози свідченням сили Росії, чи, навпаки, ознакою системного розпаду режиму Володимира Путіна? Британський експерт, полковник Геміш Де Бреттон-Гордон, який має багатий досвід у сфері хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної (ХБРЯ) безпеки, ділиться своїм баченням ситуації.
“Запах гниття у Кремлі”: Чому ядерні погрози Путіна – це лише брязкання старою зброєю
На думку Геміша Де Бреттона-Гордона, останні ядерні погрози Кремля є відчайдушною спробою російського лідера переконати власне населення в тому, що він все ще контролює ситуацію та має “козирі в рукаві”. Експерт порівнює це з “брязкотом крихкої, іржавої зброї”, а не демонстрацією реальної сили.
“Кремль має безпомилковий запах гниття”, – зазначає Де Бреттон-Гордон у своїй статті для The Telegraph. “Майже чути скрип підлоги під ногами Володимира Путіна, коли він хитається від одного ретельно зрежисованого виступу до іншого, намагаючись демонструвати силу, поки під ним тихо руйнуються основи його режиму”.
“Сатана II” – непереможна ракета чи класична кремлівська брехня?
Особливу увагу експерт приділяє випробуванням ракети РС-28 “Сармат”, яку на Заході більш мелодраматично називають “Сатана II”. Путін стверджує, що ця ракета здатна вражати цілі на відстані до 20 тисяч кілометрів та уникати будь-яких західних систем протиракетної оборони. Де Бреттон-Гордон вважає ці заяви спробою залякати не стільки НАТО, скільки запевнити дедалі скептичнішу російську внутрішню аудиторію.
Однак, реальність, за його словами, далека від пафосних заяв. Програма “Сармат” страждає від численних затримок, невдалих випробувань та технічних труднощів. Одним з нещодавніх випробувань, яке завершилося катастрофічним провалом за лічені секунди після запуску, експерт називає доказом неспроможності цієї “зброї судного дня”.
Застарілий арсенал Росії проти українських інновацій
Де Бреттон-Гордон підкреслює, що значна частина стратегічного військового потенціалу Росії виглядає застарілою порівняно з інноваціями, що з’являються в Україні, США та Китаї. У той час, як українські інженери активно використовують безпілотники на полі бою, Росія, схоже, все більше покладається на перероблені технології радянської епохи. Наприклад, ракета “Кинжал” – це, по суті, версія “Іскандера” 1980-х років, що запускається з повітря.
Постійні згадки Путіна про ядерну зброю, на думку експерта, звучать не як переконливе стримування, а як відчайдушне брязкання “іржавішою та крихкішою шаблею”.
Стратегічна некомпетентність, прихована за ядерним шантажем
Весь цей “ядерний” шантаж, на думку Де Бреттона-Гордона, маскує стратегічну некомпетентність російського керівництва. На початку війни Путін безкінечно хвалився непереможними військовими технологіями Росії. Однак, після тривалого конфлікту, значна частина Чорноморського флоту зараз лежить розбита на базах, а російські війська на суші зазнали вражаючих втрат, маючи невражаючі територіальні здобутки.
Експерт наголошує, що саме через ці провали російської армії нинішня ядерна риторика заслуговує на пильну увагу. Авторитарні лідери, коли втрачають довіру до традиційних технологій, часто вдаються до ескалації.
Тактична ядерна зброя: фантазія чи реальна загроза?
Деякі російські пропагандисти відкрито обговорюють можливість використання тактичної ядерної зброї в Україні. Однак, Де Бреттон-Гордон вважає, що такий удар матиме набагато менший вплив на поле бою, ніж це прийнято вважати. Тактична ядерна зброя кілотонного діапазону не забезпечить більшої руйнівної сили, ніж звичайна артилерія, яка вже використовується щодня.
Ідея про “невелику ядерну бомбу” без наслідків, на думку британського полковника, є фантазією. Будь-який ядерний удар Росії, тактичний чи інший, докорінно змінить глобальну безпеку і майже напевно спровокує руйнівний удар у відповідь. США вже заявляли про це у 2022 році, і вони не обов’язково використовували б власну ядерну зброю, а могли б завдати нищівної поразки російським силам, використовуючи лише звичайну зброю.
Відчайдушний автократ: страх невдачі та приниження
Путін, ймовірно, розуміє потенційні наслідки. Однак, загнані в кут автократи не завжди поводяться раціонально. Зростає відчуття, що російський президент усвідомлює, що війна в Україні наближається до вкрай неприємного завершення не лише для Росії, але й для нього особисто.
Його дедалі шаленіші демонстрації військової бравади, ядерні погрози, постановочний патріотизм та репресії проти інтернету свідчать не про впевненість, а про страх. Страх невдачі, страх приниження і, найнебезпечніший з усіх – страх недоречності. Історія показує, що диктатори, що йдуть на спад, часто є найнебезпечнішими саме тоді, коли здаються найслабшими.
Володимир Путін сьогодні виглядає не як впевнений лідер воєнного часу, а як людина, яка відчайдушно намагається переконати світ, і, можливо, самого себе, що в нього ще є якісь карти. Чи є ці карти реальними, чи це лише фікція, яку Кремль намагається нав’язати світу?
Ключові слова для SEO: ядерні погрози, Росія, Путін, Кремль, Геміш Де Бреттон-Гордон, “Сатана II”, “Сармат”, ХБРЯ, військова безпека, Україна, The Telegraph, стратегічна некомпетентність, тактична ядерна зброя, автократія, геополітика.
