29 серпня в Україні відзначається День пам’яті полеглих захисників України. Цього дня вшановують пам’ять усіх, хто поклав своє життя за незалежність та територіальну цілісність нашої держави. Особливе місце в історії цього дня займає трагічна подія, що сталася у 2014 році — Іловайська битва.
Підготовка до Дня пам’яті у Києві
На Михайлівській площі в Києві, біля Стіни пам’яті, тривають приготування до відзначення Дня пам’яті полеглих захисників України. Вже відкрилася традиційна виставка світлин, присвячена виходу з Іловайська. На ній представлені фотографії українських кореспондентів, які документували бої в оточеному росіянами місті та спробу виходу українських військових так званим «зеленим коридором». До Стіни пам’яті вже привезли соняхи — квіти, що стали сумним символом Іловайської трагедії. Ввечері біля портретів загиблих будуть розставлені лампадки.
Завтра, 29 серпня, свої квіти до Стіни пам’яті покладуть офіційні делегації та всі небайдужі українці, які пам’ятають про страшну історію Іловайська або втратили близьких під час цієї битви.
Іловайська трагедія: початок шляху до Дня пам’яті
Саме трагедія, що сталася в Іловайську у 2014 році, стала передумовою для запровадження Дня пам’яті полеглих захисників України. Це місце в центрі Києва, біля Михайлівського Золотоверхого собору, давно називають молитовним. Стіна пам’яті тут стала місцем, куди вперше принесли світлини та соняхи рідні загиблих бійців у 2015 році.
Улітку 2014 року, на початку російсько-української війни, українські армійці разом із добровольчими батальйонами намагалися звільнити Донбас від проросійських бойовиків. Однак наприкінці серпня вони опинилися в Іловайську в оточенні 16-тисячної російської армії.
«Зелений коридор» та підступний розстріл
Після тривалих переговорів президент Росії Володимир Путін погодився випустити українських бійців з оточення так званим «зеленим коридором». Більшість українців тоді не могли уявити, що Кремлю не можна довіряти. На світанку 29 серпня колону українських військових, яка виходила майже без зброї, російські війська підступно розстріляли з «Градів» та важкого озброєння.
Наслідки Іловайської битви
Іловайський котел призвів до орієнтовно чотирьох сотень загиблих, пів тисячі поранених та півтори сотні зниклих безвісти. Це були величезні втрати, яких новітня Україна ще не бачила.
Спогади тих, хто вижив
Вадим Савун, позивний «Балу», який вижив під час виходу з Іловайська, кладе квіти біля портретів побратимів. Він продовжив службу в лавах Збройних Сил України до минулого року.
Я бачив, що це добром не закінчиться, тому ще з тих пір у мене до них, так би мовити, серйозне ставлення: це агресор, це окупант! Фізично ці люди не з нами, як і багато тисяч уже загиблих, але я впевнений, що вони поруч, і вони нам допомагають — інакше б ми просто не вистояли.
— Вадим Савун, ветеран
Володимир Харкомець, позивний «Циганок», також пройшов Іловайський котел, де втратив палець і потрапив у російський полон на півтора тижня. Після звільнення він знову став до лав ЗСУ, захищав оточений Маріуполь у складі морської піхоти. Надалі він знову потрапив у полон, цього разу на три з половиною роки, і був звільнений лише минулого літа.
Повертаючись до Стіни пам’яті, «Циганок» висловлює засмучення через те, що багато хто забув про ці криваві події.
У мене пов’язка, написано “Іловайськ”. До мене жіночка підійшла, каже: “Що це у вас — Іловайськ?”. Я їй став поставити запитання, а вона каже: “А я й не знала цього…”. Тому у нас дуже багато людей забуло, що було в Іловайську. Це дуже сумно і дуже боляче.
— Володимир Харкомець, військовослужбовець ЗСУ
Соняхи — символ пам’яті
Щороку, в День пам’яті полеглих захисників України, біля Стіни пам’яті нагадуватимуть трохи пожухлі соняхи. Саме під такими квітами 12 років тому, на полях Донбасу, через цинічну агресію та брехню росіян, масово гинули українські добровольці. Очевидці тих подій згадують:
Вони дуже асоціюються — такі похилені соняхи застиглі, і поля-поля цих соняшників…
