### Гра на два фронти: Білорусь між кремлівськими амбіціями та власною безпекою
Війна в Україні, розпочата Росією, продовжує виснажувати ресурси, а будь-які необдумані кроки з боку Білорусі можуть призвести до катастрофічних наслідків. Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, здається, дедалі більше усвідомлює ці ризики, демонструючи обережну позицію щодо участі своєї країни у конфлікті. Останні заяви Лукашенка, проаналізовані Інститутом вивчення війни (ISW), вказують на складний та суперечливий шлях, яким він намагається балансувати між тиском Кремля та прагненням уникнути прямої конфронтації з НАТО.
### “Путін розуміє”: Білорусь не готова до відкритої агресії
15 червня в інтерв’ю Al Arabiya English Лукашенко розкрив деякі цікаві деталі своєї комунікації з російським президентом Володимиром Путіним. За словами Лукашенка, Путін усвідомлює неприйнятність прямої участі Білорусі у війні. Чому? Відповідь криється у банальній логіці безпеки та ресурсів. Лукашенко чітко заявив, що відкриття нового фронту на білоруському напрямку матиме руйнівні наслітки.
“Ми не можемо дозволити собі відкрити новий фронт, який ми не зможемо утримати. Це було б катастрофою не тільки для нас, а й для Росії”, – зазначив він.
Відкриття нового фронту означало б значне розширення лінії бойових дій, що вимагатиме колосальних ресурсів як від Білорусі, так і від Росії. Лукашенко також застеріг від можливих ударів з боку України по білоруській інфраструктурі, що, за його словами, жодна зі сторін не зможе адекватно протистояти.
### Загроза ескалації: Білорусь та небезпечна гра з НАТО
Найбільшою небезпекою, яку бачить Лукашенко, є пряме зіткнення з НАТО. Відкриття білоруського напрямку для наступу автоматично перетворює Білорусь на повноцінного учасника конфлікту, що підпадає під гарантії безпеки країн-членів Альянсу.
“Створення нового фронту на білоруському напрямку може призвести до прямого зіткнення з НАТО. Це такий сценарій, якого нам слід уникати будь-якою ціною”, – підкреслив він.
Ця заява є чітким сигналом про те, що Лукашенко намагається відмежувати Білорусь від прямої агресії, усвідомлюючи, що таке розширення конфлікту може вивести його з-під контролю.
### Максималістські цілі Кремля та “мирні поради”
Лукашенко визнав, що Кремль досі дотримується максималістських цілей щодо України, прагнучи повного її захоплення. Однак, він також додав, що ще у 2022 році деякі російські політичні та військові представники закликали Путіна шукати шляхи мирного врегулювання. Це свідчить про певні розбіжності у поглядах навіть всередині російського керівництва.
“Є різні думки, і це нормально. Але загальна мета залишається незмінною”, – заявив він, натякаючи на наполегливість Путіна у досягненні своїх цілей.
Попри це, Лукашенко продовжує повторювати кремлівські наративи про успішне просування російських військ, хоча й дещо пом’якшує риторику, визнаючи ефективність української оборони.
### Готовність до посередництва: гра на випередження?
Цікавим моментом є висловлення Лукашенком готовності стати посередником у переговорах між Росією та Україною. Це може бути як щирим бажанням припинити війну, так і спробою зняти з себе частину відповідальності за співучасть у агресії.
“Ми готові допомогти будь-якому, хто захоче миру. Якщо Україна і Росія захочуть переговорів, ми готові надати майданчик”, – сказав він.
Аналітики ISW, однак, залишаються скептичними. Вони оцінюють, що Росія де-факто анексувала Білорусь, а сама Білорусь є співучасником війни. Тому будь-які посередницькі зусилля Лукашенка можуть бути сприйняті як спроба маніпуляції.
### Вразливість Білорусі та негативне ставлення суспільства
Лукашенко також наголосив на вразливості Білорусі до ударів по критичній інфраструктурі. Це, разом із негативним ставленням білоруського суспільства до конфлікту, є вагомими причинами для уникнення прямої участі у війні.
“Наше суспільство не готове до війни. Люди пам’ятають, що таке війна, і не хочуть її знову”, – підкреслив він.
Він також згадав про тісні родинні та історичні зв’язки між народами, називаючи війну неприпустимою.
### “Молодий і недосвідчений”: вибачення з присмаком зверхності
Окремо варто згадати про висловлювання Лукашенка щодо президента України Володимира Зеленського. Після того, як його заяви про небезпеку з боку Білорусі були названі безпідставними та зробленими під тиском Заходу, Лукашенко перепросив за свої різкі висловлювання. Він списав їх на відповідь на погрози, але водночас назвав українського президента “молодим і недосвідченим”.
“Я вибачаюся перед Зеленським, якщо мої слова були занадто різкими. Але він повинен розуміти, що ми не будемо терпіти погрози”, – заявив він.
Попри вибачення, диктатор не міг обійтися без зверхнього тону, порадивши Зеленському “бути обережнішим” та “заспокоїтися”, звинувативши його в ігноруванні “мирних порад” з 2022 року.
### Висновки: Лукашенко між молотом і ковадлом
Заяви Лукашенка демонструють його спробу балансувати між тиском Путіна та прагненням уникнути прямої участі Білорусі у війні. Він усвідомлює ризики, пов’язані з розширенням конфлікту та можливою ескалацією з НАТО. Водночас, він продовжує відігравати роль союзника Росії, повторюючи кремлівські наративи та пропонуючи свої послуги як посередника.
Чи зможе Лукашенко вистояти перед тиском Кремля і зберегти певну дистанцію від війни, чи зрештою піддасться йому – покаже час. Але одне ясно: Білорусь опинилася між молотом і ковадлом, і її майбутнє залежить від складних геополітичних ігор, що розгортаються на наших очах.
