Аналіз інформаційних операцій Кремля
Останнім часом спостерігається низка подій, що вказують на скоординовану інформаційну кампанію Кремля, спрямовану на досягнення стратегічних цілей через вплив на Захід та Україну. Журналіст Віталій Портников детально проаналізував ці процеси, пояснивши їхню мету та механізми реалізації.
Мільярдер Мельниченко та анонімний «генерал» як інструменти Кремля
Важливим елементом цієї кампанії стало опублікування колонки російського мільярдера Андрія Мельниченка у виданні The Economist. Мельниченко, який посідає восьме місце у рейтингу найбагатших росіян за версією Forbes зі статками близько 20 мільярдів доларів, представив п’ять можливих сценаріїв майбутнього Росії. У своїй статті він фактично погрожував Заходу, стверджуючи, що сценарії внутрішнього конфлікту та розпаду Росії, або її повної залежності від Китаю, є небезпечними для Європи та США.
Паралельно з цим, нібито “генерал армії РФ” на умовах анонімності заявив, що Росії загрожують внутрішні збройні конфлікти та розпад держави протягом найближчого року, якщо вона не зупинить вторгнення в Україну.
Мета кампанії: капітуляційні компроміси
Віталій Портников пояснює, що ці публікації не є випадковими, а відбуваються за прямою вказівкою Кремля. Він наголошує, що президент Росії Володимир Путін, керуючись своїм чекістським минулим, мислить не категоріями класичної війни чи переговорів, а виключно “спецопераціями”.
На думку журналіста, поточна масштабна інформаційна кампанія Кремля має на меті змусити Україну та Захід піти на капітуляційні компроміси. Для цього використовуються авторитетні західні медіа та російська еміграція.
І от зараз ми спостерігаємо чергову спецоперацію: анонімний генерал і не анонімний мільярдер попереджають нас про жахливі для світу і самої Росії наслідки, якщо війна незабаром не закінчиться. І — вишенька на цьому торті — якісь анонімні джерела в Кремлі повідомляють колегам з агенції Reuters, що Путін, незважаючи на всі ці ризики, готовий продовжувати війну, а ескалація його навіть підбадьорює.
— Віталій Портников
Портников вважає, що Кремль через ці повідомлення намагається проштовхнути думку про небезпеку наближення Росії до “прірви”, яка загрожує дестабілізацією Заходу та посиленням ролі Китаю. Якщо Путін не збирається зупиняти війну, то, на думку Кремля, потрібно докласти зусиль, аби зупинити її. І якщо не можна переконати в цьому Путіна, то потрібно переконати в цьому українського президента Володимира Зеленського.
Це Україна має піти на можливі й неможливі компроміси, щоб урятувати Захід і дати Путіну стільки, скільки він забажає. Це настільки проста і примітивна спецоперація, що її не потрібно навіть розшифровувати — вона зрозуміла першокурснику інституту Андропова. Незрозуміло тільки, чому колеги завжди потрапляють на цей гачок.
— Віталій Портников
Чому провідні медіа підігрують Кремлю?
Портников виділяє дві головні причини, чому провідні світові медіа, на його думку, підігрують російським спецслужбам:
1. Помилка копіювання стандартів
Західні репортери часто намагаються оцінювати ситуацію в Росії за стандартами демократичного світу. Вони не усвідомлюють, що “три анонімні джерела в Кремлі” – це не те саме, що “три джерела в Білому домі”. У тоталітарній системі неузгодженої інформації не буває, а її “злив” завжди є частиною спецоперації.
А якщо навіть він це собі і скаже — яким чином він доведе свою корисність власній корпорації? Ось тому акредитовані в російській столиці колеги десятиліттями обманюють самих себе і своїх роботодавців — і замість людей, які отримують інформацію, перетворюються на інформаційний інструмент у руках ФСБ.
— Віталій Портников
2. Сліпа впевненість Заходу у компетентності російських емігрантів
Друга причина полягає у сліпій впевненості Заходу у компетентності російських емігрантів. Портников порівнює це з “ізраїльською помилкою”, коли люди, що походять з певної країни, можуть вважати, що добре знають суспільство, але не усвідомлювати, як воно змінилося. Те саме відбувається з російською еміграцією.
Російські емігранти, які транслюють кремлівські наративи, щоб переконати Захід, впевнені у своєму глибокому розумінні внутрішньої ситуації та наявності непересічних джерел. Однак, якщо б вони визнали, що жоден генерал не говоритиме з ними без узгодження з Луб’янкою, і жоден мільярдер не дасть велике інтерв’ю чи не напише колонку без узгодження з відповідними службами, вони ризикують втратити гроші та роботу.
Тому головне завдання журналіста — не пропагувати тези, які пропонуються автором спецоперації, а намагатися зрозуміти її мету.
— Віталій Портников
На завершення, Віталій Портников закликає журналістів та аналітиків уважніше ставитися до інформації, що надходить з Росії, та намагатися розпізнавати елементи інформаційних спецоперацій, а не ставати їхнім інструментом.
