Трагічна історія порятунку в Дніпрі
У місті Дніпро медики докладають максимум зусиль, щоб врятувати життя жінки з Марганця, яка проявила неймовірну мужність, прикривши собою свого трирічного сина під час атаки FPV-дронів. Незважаючи на тяжкі уламкові поранення, життя матері та її маленького сина поза небезпекою. Проте, лікарі продовжують боротьбу за ногу Анастасії, яка самотужки виховує двох синів.
Наслідки підступної атаки
Анастасія, перебуваючи в реанімаційній палаті, ледве дихає, але всі її думки зайняті трирічним сином Марком. Дитячі хірурги успішно прооперували його поранені ніжки. Інцидент стався, коли Анастасія разом із мамою та молодшим сином поверталися додому з прогулянки у Марганці. В цей час російські окупанти почали жорстоко атакувати цивільних FPV-дронами.
Почули: дрон летить. І заховалися під крамницею. Дрон влучив у сусідній магазин…
— Анастасія, поранена мати
Під час атаки Анастасія намагалася всім тілом накрити дитину. Вона з останніх сил трималася, аби не знепритомніти та підтримати переляканого сина.
Він дуже злякався. Лежав поруч зі мною. Потім усю дорогу сюди: “Мамо, мамо, мамо…”. Увесь час повторював і міцно тримав за руку. Він і так боїться цих постійних обстрілів, плаче. Коли лунають вибухи, надягає зимову шапку, щоб тільки цього не чути…
— Анастасія, поранена мати
Боротьба за майбутнє
Наразі трирічний Марко вже потроху бігає. Він перебуває в іншій лікарні разом із бабусею. Стан Анастасії, на жаль, викликає серйозне занепокоєння медиків. Ще один важкий уламок зупинився біля лопатки, і його планують видалити найближчим часом. Але найбільше хвилювання лікарів пов’язане з можливістю зберегти ногу жінки, оскільки потужний вибух знищив значну частину м’язів.
Медики щодня обробляють важку рану і готують Анастасію до численних наступних операцій.
Працюємо з надією, щоб зберегти ногу. З’явилися рухи — трохи з’явилися рухи пальцями. Ми дуже хочемо, щоб мама вийшла з нашої лікарні власними ногами.
— Лікар-хірург
Повернення додому
Анастасія мріє якнайшвидше стати на ноги, щоб бути поруч із дітьми. У Марганці її чекає старший, 15-річний син разом із тіткою. Меншого сина з бабусею невдовзі випишуть із лікарні. Родина планує повернутися до рідного Марганця, попри постійні ворожі атаки. Вони облаштувалися там чотири роки тому, вирвавшись з окупації з Мелітопольського району на Запоріжжі. Анастасія зізнається, що починати життя заново деінде у неї вже просто немає сил.
