Відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони та його подальша заява щодо необхідності пошуку механізмів проведення виборів під час війни перетворили питання заміни очільника Міністерства оборони України на справжній політичний розкол. Головною причиною цього стало питання нереформованої мобілізації.
Понад місяць тривала криза довкола посади міністра оборони. Після звільнення Михайла Федорова у липні та призначення Євгена Хмари тимчасово виконуючим обов’язки, громадянська спільнота висловлювала своє невдоволення. Протестувальники на «Картонковому майдані» вимагали від президента повернути Федорова на посаду. 18 серпня президент Володимир Зеленський вніс до парламенту подання на призначення Євгена Хмари, і вже 19 серпня Верховна Рада підтримала його кандидатуру 312 голосами.
Парламентська підтримка та політичні маневри
Політолог Володимир Фесенко висловив здивування кількістю голосів, відданих за кандидатуру Хмари:
Хмара отримав 312 голосів. Було очікувано, що за це призначення проголосує більшість, але у таких обсягах — це здивувало. І це дуже показово. Щодо Федорова, то своїм відеозверненням він зробив заявку на роль опозиційного лідера.
— Володимир Фесенко
Внесення кандидатури Хмари стало чітким сигналом для Михайла Федорова про відсутність перспектив повернення на посаду міністра оборони. Інші запропоновані президентом варіанти його не влаштували.
Вибори під час війни: ініціатива Федорова
Напередодні голосування у Раді з’явилося резонансне звернення Михайла Федорова, в якому він закликав до пошуку механізмів проведення виборів в умовах війни. Це стало своєрідним «ударом у відповідь». Посадовець, який сім років був у команді президента і всебічно його підтримував, фактично сигналізував про свій перехід в опозицію.
Політологи висловлюють сумніви щодо реалістичності проведення виборів під час повномасштабної війни, проте не виключають, що саме Михайло Федоров може стати тим, хто запропонує технологічні варіанти їх організації. Пересічні громадяни скептично ставляться до ідеї виборчих процесів в умовах, коли міста зазнають ударів російських дронів та балістики.
Водночас, виступ Федорова потенційно може вплинути на суспільну думку щодо можливості проведення виборів. Головне питання полягає в тому, чи вистачить ексчиновнику амбіцій для такого протистояння та чи зможе він отримати широку підтримку.
Реакція суспільства та політиків
Значна частина суспільства відреагувала на заяву Федорова прохолодно та з сарказмом. Багато хто відзначає, що колишній урядовець почав говорити про боротьбу з корупцією та необхідність виборів лише після втрати посади.
Звернення ексочільника МОУ викликало критику і серед політиків. Народний депутат Олексій Гончаренко зазначив:
Дуже уважно передивився звернення Федорова і за 9 хвилин 28 секунд я почув разів 10 слово „вибори“ і жодного разу слово „мир“. Вся команда Зеленського, до якої і належить Федоров, думає лише про вибори, владу і війну. Вони не думають про мир. Моя позиція, як і позиція більшості українців така: закінчуємо війну, досягаємо мир і проводимо вибори. І живемо в нормальній країні.
— Олексій Гончаренко
Причини відставки: мобілізація чи політичні амбіції?
Прихильники Михайла Федорова називають його «найкращим міністром оборони», якого Україна мала за весь час, відзначаючи його значний внесок у роботу відомства, зокрема у сфері оборонних закупівель.
Однак, джерела у парламенті та серед військових експертів стверджують, що причиною звільнення стала відсутність реалізованих реформ у сфері мобілізації, завдання щодо яких ставив президент. Один зі співрозмовників ТСН.ua зазначив:
Загадайте, квітень та травень, коли на вулицях продовжувалася „лагідна мобілізація“ і всі питали, а де ж реформи, де зміни, де міністр? Трохи пізніше була презентація Федорова і заяви про рішучі реформи з мобілізації. Але нам демонстрували лише красиві лозунги та обіцянки, до самої реформи справа, на жаль, не дійшла, бо завдання з проведення мобілізації — це не задача Міністерства оборони, а передусім Генштабу.
Політолог Володимир Фесенко вважає, що причина відставки, озвучена президентом, не була головною:
Я не вважаю, що причина відставки Федорова була саме проблема з мобілізацією, хоча саме так сказав президент. Але, по-перше сам Федоров цього не підтверджує. А по-друге, нагадаю, що Міноборони не займається мобілізацією. Цим займаються ТЦК, які не підпорядковані Міноборони, а командуванню Сухопутних сил і Генеральному штабу.
— Володимир Фесенко
Бачення Федорова щодо мобілізації
У одному з останніх інтерв’ю Сергію Стерненку, Михайло Федоров розповідав про своє бачення змін у мобілізації. Він зазначив, що був запущений перший етап, пов’язаний з новими короткими контрактами, термінами служби, заробітними платами, залученням іноземців, питаннями переведень і повернення з СЗЧ. За його словами, це було необхідно для зменшення кількості людей, які самовільно залишають військові частини.
Федоров також наголосив на проблемі великої кількості людей у розшуку, коли державна машина працює на їх пошук та мобілізацію із застосуванням сили. Його логіка полягала у створенні умов для служби для мобілізованих, тоді як інші могли б працювати на економіку країни.
Ексміністр запевняв, що існує готовий документ, який описує всі етапи мобілізаційного процесу, але він потребує законодавчих змін та нормативно-правових актів. Він вважав, що поліція повинна виконувати більше функцій, а функції ТЦК потрібно переосмислити.
За словами Федорова, він розпочав процес переведення 95% усіх послуг в онлайн або у ЦНАП. Він не став розкривати всіх деталей плану, щоб “не спойлерити” та не вчити інших.
Новий політичний фактор
Володимир Фесенко підкреслює, що головною загрозою для країни залишається війна та Росія, проте у внутрішній політиці з’явився принципово новий фактор.
У Зеленського вперше з’явився публічний опонент — не стільки самому президенту, скільки „колективному Зеленському“, діючій владі. Відеоряд із звинуваченнями в корупції на тлі Єрмака та Арахамії — це прямий виклик. Федоров публічно переступив рубікон і претендуватиме на роль лідера нової опозиції.
— Володимир Фесенко
На відміну від Валерія Залужного, якого сприймають як потенційну альтернативу на повоєнний період, Михайло Федоров обрав шлях відкритого протистояння вже зараз. Це створює додаткові політичні ризики для президента, чиє найближче оточення опинилося у фокусі нових антикорупційних розслідувань НАБУ.
