Зміна настроїв: від солідарності до напруги
Польща, яка після початку повномасштабної війни стала одним із головних союзників України, демонструвала безпрецедентну підтримку нашій державі. Мільйони українських біженців знайшли прихисток у домівках поляків, а 78% громадян країни виступали за військову допомогу Києву. Однак, за кілька років первинна солідарність поступилася місцем наростаючій напрузі та ресентименту. Про це пише The Washington Post.
Сьогодні ситуація змінилася. Більшість польського суспільства негативно оцінює військову підтримку Україні, а 52% поляків виступають проти подальшого прийому біженців. Навіть звичайне відео волонтерки Анни із закликом зібрати повербанки для Одеси викликало майже тисячу обурливих негативних коментарів у Мережі.
Я регулярно їжджу між Польщею та Україною: як волонтерка неурядової організації Assist Ukraine перевожу передані автомобілі для українських військових. Коли перебуваю у Варшаві, то виразно бачу, як змінилися настрої від початку війни.
— ділиться журналістка Анна Гусарська.
Багато українців, які обрали Польщу як безпечний притулок через мовну, культурну та географічну близькість, спантеличені цією зміною настроїв і деякі планують переїзд до інших країн.
Причини наростаючого негативу
Соціально-економічні чинники
Однією з причин напруги є накопичена образа. Місцеве населення все частіше сприймає українських біженців як конкурентів у боротьбі за робочі місця. Додатковою точкою напруги стали аграрні протести: польські фермери, обурені скасуванням мит на українську сільгосппродукцію в ЄС, влаштували блокування вантажівок на кордоні.
Поширилася думка, ніби українці стали тягарем для державної скарбниці, хоча насправді це твердження не відповідає дійсності. Водночас у Варшаві часто закидають українцям брак належної вдячності.
Історичні суперечки
Ще одним гострим моментом залишається історичне минуле. У Польщі категорично відмовляються жити з тим, що в Україні досі віддають шану окремим постатям, зокрема Степану Бандері. Болючим питанням залишаються події на Волині. Це триває попри те, що Київ, навіть в умовах активних бойових дій, пішов назустріч і надав польським фахівцям дозвіл на проведення ексгумацій у межах своїх кордонів.
Показово, що очільник Інституту національної пам’яті Польщі Кароль Навроцький ще жодного разу не приїздив до Києва. Натомість під час торішнього візиту Володимира Зеленського до Варшави він вирішив вручити йому двотомник, присвячений волинським подіям.
Черговий обвал у двосторонньому діалозі стався у травні, коли Володимир Зеленський надав одному із загонів спецпризначення назву «Героїв УПА». Реакція була безпрецедентною: Зеленського позбавили головної державної відзнаки Польщі, а місцеві історики та лідери думок розгорнули хвилю критики проти українців, укотре апелюючи до важкого минулого.
Політична риторика
Політична риторика також помітно радикалізувалася. Один із чинних польських урядовців прямо заявив, що євроінтеграція для Києва неможлива, якщо країна «прийде з Бандерою на прапорі». Тим часом претендент на прем’єрське крісло від опозиційних сил виступив із вимогою повністю заморозити військову підтримку України.
Роль соціальних мереж та дезінформації
Головним рушієм наростання напруги виступають соціальні мережі. Заступник міністра цифровізації Польщі нещодавно заявив, що після президентської перепалки в соціальних та офіційних російських медіа стався вибух російської дезінформації. Ця «отрута» згодом поширилася й у польських мережах.
Моніторинг Press Club Poland демонструє стрімку динаміку негативу щодо українців: якщо у травні частка таких дописів становила 15%, то в червні вона зросла до 22%, а в липні сягнула рекордної позначки у 49%. Паралельно дослідники іншого провідного аналітичного центру зафіксували зростання обсягів ворожого щодо України контенту в X, Facebook, Instagram, TikTok та YouTube на понад 250%, починаючи з травня.
Експерти не виключають, що за масовістю цих публікацій стоять ботоферми. Втім, коли подібний матеріал активно підхоплюють та поширюють місцеві ультраправі діячі та організації, межа між зовнішнім втручанням і внутрішніми політичними іграми практично зникає.
Спроби стабілізації та виклики
Спроби згладити кути зробив Дональд Туск, який 15 серпня жорстко розкритикував опозиційних правих за маніпуляції та розпалювання ворожнечі серед виборців, наголосивши на необхідності підтримки України. Ця заява прем’єра повернула відчуття визначеності багатьом полякам.
Утім, готового рішення для зцілення двосторонніх взаємин і збереження стратегічного союзу проти спільного супротивника поки немає.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Польща активно підтримувала Україну, однак, за даними CBOS, вже 52% поляків виступають проти прийому нових біженців. Як зазначає аналітик Матеуш Мадзині у матеріалі для The Guardian, охолодження стосунків спричинене втомою від війни, історичними суперечками, російською дезінформацією та непідготовленістю Варшави до того, що українці перестануть бути «пасивними жертвами».
За оцінкою видання, українці виявили власну суб’єктність: винайняли й купили житло, заснували бізнеси та почали прямо конкурувати з місцевими жителями. Водночас Україна трансформувалася на експортера військових технологій і більше не потребує Варшави як адвоката для діалогу з Вашингтоном чи Брюсселем.
Перспективи для Європи
Досвід Польщі має стати застереженням для решти Європи. У міру інтеграції України в європейські економіки українці ставатимуть бізнес-конкурентами для французів і німців, а українські лідери приходитимуть до Брюсселя, Парижа й Берліна як рівноправні партнери.
