Важливий нюанс у документах: як помилка коштувала можливості виїзду за кордон
Львівський окружний адміністративний суд виніс рішення у справі, що стосується права на перетин державного кордону заброньованими військовозобов’язаними. Суд визнав законною відмову прикордонників у виїзді для одного з громадян, який мав відповідне бронювання, через неналежне оформлення документа, що мав підтверджувати мету його поїздки за кордон під час відпустки. Цей вердикт, опублікований у Єдиному державному реєстрі судових рішень (справа №380/7342/26), підкреслює важливість дотримання всіх формальностей при оформленні документів для виїзду за кордон.
Деталі справи: відпустка, бронювання та прикордонний контроль
Як випливає з матеріалів справи, позивач працював на підприємстві, яке вважається критично важливим для економіки держави, і мав чинне бронювання від мобілізації. Ця інформація була відображена у його військово-обліковому документі в застосунку «Резерв+», а термін дії відстрочки від призову був встановлений до 21 січня 2027 року. Роботодавець надав чоловікові відпустку, яка тривала з 10 по 19 квітня 2026 року.
12 квітня 2026 року, намагаючись перетнути державний кордон України через пункт пропуску «Грушів — Будомєж», позивач отримав відмову від прикордонників. Причиною стало те, що він не надав належних документів, які б підтверджували його право на виїзд за межі України в умовах воєнного стану.
Аргументи сторін та рішення суду
Позивач звернувся до суду з оскарженням рішення прикордонників. Він стверджував, що надав оригінал наказу про надання відпустки, а законодавство не вимагає обов’язкового проставлення печатки на такому документі. Однак суд не погодився з цими аргументами.
Суд вказав на те, що для підтвердження мети поїздки позивач подав наказ про відпустку, на якому відсутня печатка роботодавця, хоча інші документи, надані ним, такою печаткою були засвідчені. На цій підставі суд дійшов висновку, що під час прикордонного контролю чоловік фактично пред’явив незасвідчену копію наказу про відпустку.
Суд також послався на Правила організації діловодства та архівного зберігання документів, затверджені наказом Міністерства юстиції №1000/5. Згідно з цими правилами, копія документа набуває юридичної сили лише після її належного засвідчення. Це означає, що на копії має бути відповідний напис «Згідно з оригіналом», зазначені посада, особистий підпис, ім’я та прізвище особи, яка засвідчує документ, а також дата засвідчення.
Окрему увагу суд приділив тому, що, відповідно до правил діловодства, оригінал наказу про відпустку зберігається на підприємстві. Працівнику ж видається копія або витяг із такого документа. Тому твердження позивача про те, що він пред’явив на кордоні оригінал наказу, не змінило оцінки суду. Документ, який був наданий прикордонникам, не відповідав установленим вимогам до засвідчення копій.
Бронювання – не безумовна підстава для виїзду
Суд наголосив, що сам факт наявності бронювання не є безумовною підставою для виїзду за кордон під час воєнного стану. Військовозобов’язаний повинен надати документи, які підтверджують конкретну підставу для перетину державного кордону.
Також суд зазначив, що чинні правила не передбачають окремої процедури виїзду заброньованих працівників саме у відпустку. Отже, прикордонники мають оцінювати надані документи та заявлену мету поїздки в кожному конкретному випадку.
Наслідки рішення та перспективи
Ця відмова у перетині кордону має разовий характер і сама по собі не позбавляє чоловіка можливості в подальшому виїхати з України. Для цього йому необхідно належним чином оформити копію наказу про відпустку та надати всі документи, необхідні для підтвердження права на перетин кордону.
Позивач вимагав визнати рішення прикордонників протиправним, скасувати його та стягнути матеріальну та моральну шкоду на загальну суму понад 21 тисячу гривень. Однак суд повністю відмовив у задоволенні позову, визнавши дії прикордонників правомірними.
