Військові КНДР та зброя можуть незабаром знову відіграти значну роль у війні Росії проти України. Попри значні втрати попереднього контингенту, Північна Корея готова збільшити свою військову присутність на боці Москви. Про це йдеться в аналітичній статті BBC.
Нові плани щодо розгортання північнокорейських військових
Минулого місяця президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія може розгорнути до 50 тисяч північнокорейських військовослужбовців. Це значно більше, ніж попередні оцінки, які сягали близько 30 тисяч бійців. За оцінкою Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони України, на території Росії досі перебувають близько 8500 військовослужбовців КНДР. Ці підрозділи, організовані у чотири бригади у складі угруповання військ «Північ», виконують завдання із захисту російського кордону в Курській області від можливих українських атак. ГУР наголошує, що північнокорейські військові наразі не беруть участі в активних бойових діях, і українська розвідка не фіксує підрозділів Корейської народної армії на тимчасово окупованих територіях України.
Водночас, дослідник Інституту політичних досліджень Асан у Сеулі Ян Ук припускає, що частина північнокорейських інженерних підрозділів або робітників може перебувати на окупованій території Донбасу, проте вони не є бойовими військами.
Історичний контекст участі КНДР у конфліктах
Для лідера КНДР Кім Чен Ина відправлення військових до Курської області стало безпрецедентним кроком, адже це найбільший контингент північнокорейських військ, коли-небудь направлений за межі країни для участі у бойових діях. Історично Пхеньян вже надсилав військових за кордон. Зокрема, у 1973 році близько 1500 північнокорейських військовослужбовців та інструкторів вирушили до Єгипту під час війни Судного дня. Наприкінці 1960-х років, за оцінками, приблизно 87 північнокорейських пілотів воювали на боці Північного В’єтнаму проти США. Однак масштаб нинішньої участі КНДР значно перевершує попередні випадки.
Поява на фронті та перші зіткнення
Перші північнокорейські військові з’явилися на фронті восени 2024 року. Українські військові вперше зіткнулися з ними в листопаді того ж року, а перших живих військовополонених було захоплено лише в січні 2025 року. Спочатку Росія та Північна Корея заперечували їхню присутність. Лише у квітні 2025 року начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов офіційно визнав участь північнокорейських військових у боях, назвавши їхні дії «героїзмом».
Переваги та недоліки північнокорейських військових на полі бою
За словами Яна Ука, головною перевагою для Пхеньяна стало отримання реального бойового досвіду.
Північнокорейці тепер знають, що таке сучасний бій.
— Ян Ук
Дослідник зазначає, що хоча військові КНДР спочатку зазнали значних втрат у Курській області, згодом вони почали адаптуватися до війни, зокрема до застосування безпілотників.
Український військовослужбовець 95-ї десантно-штурмової бригади з позивним «Султан», який брав участь у боях на Курщині, описав північнокорейських військових як «гарматне м’ясо», оскільки вони проводили масовані штурми, постійно направляючи нових бійців на одну й ту саму позицію. Водночас, тактика північнокорейців відрізнялася від російської.
Вони весь час рухалися. Це давало їм певну перевагу, але не вирішальну.
— «Султан»
Він також відзначив проблеми зі зв’язком між північнокорейськими та російськими військовими, а також недостатнє спорядження у бійців КНДР.
Особливості спорядження та поведінка
Після боїв українські військові обшукували загиблих російських та північнокорейських солдатів для отримання розвідувальної інформації. За словами «Султана», у російських військових знаходили документи, посвідчення особи та особисті речі, тоді як у північнокорейців майже нічого не було.
Ми перевірили абсолютно всі маленькі кишені — там не було жодних документів, взагалі нічого.
— «Султан»
Інші українські військові повідомляли про нестачу бронежилетів, зимового одягу та шоломів у північнокорейських підрозділах. Під час боїв на Курщині фіксували випадки, коли північнокорейські військові підривали себе гранатами, аби не потрапити в полон. На одному з відео, знятому під час українського наступу, поранений військовий КНДР підриває гранату під підборіддям, коли українські військові наближаються до нього.
У квітні 2025 року Кім Чен Ин публічно вихваляв військових, які, за його словами, обрали самопідрив замість полону. Під час поминальної служби в Пхеньяні він назвав загиблих «героями», які нібито без вагань обрали смерть, щоб захистити честь своєї країни.
Втрати та стратегічна вигода
Точна кількість втрат КНДР офіційно не розкривалася. Однак аналіз меморіального місця, проведений BBC Korea, оцінює кількість загиблих північнокорейських військових у Курській операції приблизно у 2300 осіб. За даними української розвідки, втрати були ще більшими: близько 3000 загиблих та 1500 поранених.
Попри це, Пхеньян готовий продовжувати військову співпрацю з Москвою. Для Росії залучення північнокорейських військових є способом компенсувати нестачу власних людських ресурсів. За оцінками західних та українських розвідувальних служб, Росія щомісяця втрачає приблизно на 6000 військових більше, ніж може набрати. Це спонукає Москву дедалі активніше залучати іноземних військових, зокрема громадян Колумбії, Кенії, Камеруну та Північної Кореї, щоб уникнути масштабної мобілізації всередині країни.
Для Пхеньяна участь у війні також має свої переваги. Північнокорейські військові отримують реальний бойовий досвід, навчаються протистояти безпілотникам та використовувати сучасні методи ведення війни. Крім того, військова співпраця з Росією зміцнює стратегічні зв’язки між двома країнами та може приносити Пхеньяну економічні й військові вигоди.
За словами Яна Ука, саме отриманий бойовий досвід може стати одним із головних довгострокових результатів участі КНДР у війні. Попри значні втрати, Північна Корея не демонструє наміру згортати військову співпрацю з Росією. Для Москви північнокорейські військові — додатковий людський ресурс. Для Пхеньяна — можливість отримати гроші, військові технології та безцінний досвід сучасної війни. Таким чином, союз Росії та КНДР залишається взаємовигідним, але залежить від того, наскільки кожна зі сторін продовжуватиме отримувати від нього необхідні переваги.
Нагадаємо, за даними української розвідки, КНДР відправила до Курщини сотні операторів дронів.
