Адміністрація президента США Дональда Трампа розглядає можливість скасування санкцій, запроваджених проти Російського фонду прямих інвестицій (РФПІ). Цей крок може стати частиною ширших переговорів з Москвою, спрямованих на покращення відносин та сприяння завершенню війни в Україні.
РФПІ під прицілом санкцій
Російський фонд прямих інвестицій, який очолює Кирило Дмитрієв, потрапив під американські санкції невдовзі після повномасштабного вторгнення Росії до України у 2022 році. Тодішня адміністрація Джо Байдена назвала фонд “чорною касою” Володимира Путіна та одним із головних інструментів міжнародного впливу Кремля. Фонд займається інвестиціями в російські компанії та спільні проєкти з іноземними інвесторами.
Переговори та дизельна угода
Нині Вашингтон вивчає заявку РФПІ на скасування обмежень. Американський посадовець підтвердив виданню The New York Times, що це питання розглядається за встановленою процедурою, а зусилля пояснюються прагненням покращити відносини з РФ та сприяти закінченню війни. Кирило Дмитрієв активно бере участь у переговорах з американською адміністрацією.
За інформацією співрозмовників видання, фонд наразі допомагає організовувати постачання російського дизельного пального до США, зокрема сприяючи проведенню платежів та вирішенню фінансових питань. Російська сторона стверджує, що саме американське Міністерство фінансів звернулося до фонду з проханням допомогти в реалізації угоди про постачання дизеля. Однак, одночасно з цим, фонд домагається скасування санкцій безпосередньо проти себе.
Тимчасовий дозвіл та перші поставки
Після домовленості між Дональдом Трампом та Володимиром Путіним 9 жовтня, Міністерство фінансів США тимчасово дозволило операції з російським дизельним пальним, завантаженим на танкери у визначений період. Цей дозвіл, однак, не означав автоматичного скасування всіх санкцій проти фонду. За даними російських посадовців, цього місяця три танкери з російським дизелем вже вирушили до США. Віцепрем’єр Росії Олександр Новак наголошував на значній підтримці фонду Дмитрієва в цьому процесі. Проте, на момент підготовки матеріалу, американські покупці ще не оплатили це пальне.
27 жовтня стало відомо, що три танкери з російським дизелем, загальним обсягом близько 140 тисяч тонн, прямують до США. Це стало першим практичним кроком після домовленості Трампа та Путіна. Варто зазначити, що одне з цих суден перебуває під санкціями Європейського Союзу, Великої Британії та Канади.
Контекст та критика
Розгляд заявки фонду відбувається в рамках ширшої стратегії Трампа, який сподівається, що економічні домовленості з Росією допоможуть налагодити відносини та завершити війну в Україні. Однак, критики такого підходу занепокоєні, що Кремль отримує економічні переваги, не демонструючи готовності відмовитися від своїх вимог щодо України. Експерти зазначають, що скасування обмежень проти фонду може стати сигналом про готовність Вашингтона відступати від попередньої позиції щодо збереження економічного тиску на Росію до врегулювання війни.
Окреме занепокоєння викликає той факт, що фонд одночасно пропонує допомогу в реалізації дизельної угоди та домагається послаблення власного санкційного режиму. Це може створити для Росії додатковий економічний простір без попередніх поступок у питанні завершення війни.
Відновлення експорту російського пального
Паралельно з цими подіями, Росія також почала відновлювати експорт дизельного пального до інших країн після скасування власних обмежень на його вивезення. Перші партії вирушили до Туреччини та Бразилії, що дозволило Москві повертатися на звичні ринки збуту. Таким чином, угода з Трампом розширила можливості експорту російського дизеля ще до того, як стали зрозумілими її довгострокові наслідки для цін на пальне.
Наслідки для війни
Зберігається питання, чи допоможуть економічні поступки Кремлю наблизити закінчення війни. Санкційні послаблення та відновлення закупівель російського пального можуть принести Москві додаткові доходи, але конкретних ознак відмови Росії від територіальних вимог щодо України наразі немає. Володимир Путін, схоже, не поспішає завершувати війну, тоді як Вашингтон продовжує розглядати економічні домовленості як один із можливих інструментів дипломатичного впливу.
