Київське метро: 66 років стійкості, порятунку та героїзму під час війни

Історія столичної підземки: від п’яти станцій до головної артерії міста

Сьогодні, 6 листопада, Київський метрополітен відзначає свій 66-й день народження. Історія метро розпочалася 1960 року, коли було відкрито першу ділянку з п’яти станцій: Вокзальна, Університет, Хрещатик, Арсенальна та Дніпро. За понад шість десятиліть метро стало невід’ємною частиною архітектурного образу та транспортної системи столиці. На сьогодні мережа налічує вже 52 станції, якими скористалися майже 22 мільярди пасажирів.

Метро як безпечний прихисток у часи російської агресії

Повномасштабна війна докорінно змінила призначення столичного метрополітену. Тепер це не лише головна транспортна артерія, а й надійний захист для тисяч киян під час російських атак. Люди знаходять безпеку на станціях, дотримуючись лише одного правила — не перетинати жовту обмежувальну лінію платформи.

Аліна Білоус, начальниця станції метро Звіринецька, згадує початок вторгнення, коли на її станції одночасно перебувало до двох тисяч людей. Вона та її колеги жили під землею більше місяця без перерви.

Я зі своїми черговими була більше місяця тут. Тобто як заїхала в перший день початку війни, так і виїхала більше ніж через місяць.

— Аліна Білоус, начальниця станції Звіринецька Київського метрополітену

Зараз робота метрополітену працює цілодобово: вдень це перевезення пасажирів, а вночі — функція укриття. Для багатьох мешканців, зокрема літніх людей та сімей з дітьми, ночівля у метро стала буденністю. Рекордну кількість людей підземка прийняла у ніч проти 2 липня, коли ворог здійснив масовану атаку балістикою та дронами. Тоді у метро переховувалися понад 52 тисячі осіб, серед яких майже 4,5 тисячі дітей.

Героїчні будні працівників метрополітену

За кожним безперебійним рухом потягів стоїть праця шести тисяч працівників: машиністів, чергових, електромеханіків, слюсарів та монтерів колії. Навіть після найважчих ночей обстрілів завдання колективу залишається незмінним.

І, знову ж таки, якою б складною не була ніч, завдання працівників — зробити все, щоб станції відкрилися вчасно, поїзди поїхали і пасажири знову могли користуватися метрополітеном.

— Оксана Никифорук, прессекретарка Київського метрополітену

Однією з таких фахівців є 26-річна Катерина Єсипчук — єдина жінка-машиністка у київському метро. Вона керує 100-метровим електропотягом, самостійно перевіряє справність вагонів перед рейсом і відповідає за дотримання жорсткого графіка, де похибка не має перевищувати 30 секунд.

Я думаю, що, напевно, кожен працівник таких критичних підприємств відчуває себе прямо такою маленькою зірочкою, яка складає цю велику систему для того, щоб місто рухалося.

— Катерина Єсипчук, машиністка метро

Витривалість попри ворожі удари

Ворог регулярно намагається паралізувати роботу метро, обстрілюючи наземну інфраструктуру, кабельні мережі, мости та станції. Наприклад, станція Лук’янівська зазнавала пошкоджень щонайменше 10 разів, проте жодного разу не зупиняла роботу надовго. Фахівці оперативно прибирають сміття та перевіряють обладнання, щоб відновити рух.

Коли стаються критичні події, на допомогу колегам приходять навіть ті, хто перебуває у відпустці або на вихідному. Це підтверджує, що головний ресурс метрополітену — це люди, які працюють на межі фізичних можливостей.

Завдання кожного в цей складний для нашої країни час — це робити свою роботу добре і робити все для того, щоб була якнайшвидше перемога.

— Оксана Никифорук, прессекретарка Київського метрополітену

На сьогодні понад пів тисячі працівників Київського метрополітену захищають Україну на фронті, а 39 героїв віддали своє життя за незалежність країни. Попри втрати та постійну загрозу, столична підземка продовжує рухатися, забезпечуючи життєдіяльність міста та безпеку мільйонів українців.