Масований повітряний терор та підготовка гібридних диверсій у Європі свідчать не про домінантну позицію агресора, а про його відчай на тлі успішної зміни військової стратегії українською армією.
Російський відчай замість домінування
Повітряні атаки на Київ та можливе розширення гібридних загроз у Європі розглядаються західними аналітиками не як ознака сили російської армії, а як прояв відчаю агресора. Це пов’язано з відчутними фронтовими успіхами українських військ, які змінюють хід бойових дій. Успішне застосування новітніх роботизованих систем та регулярні дальні удари по стратегічній інфраструктурі ворога завдають нищівного удару по економіці нападників.
Липневий повітряний удар по Києву був очевидною спробою російського військово-політичного керівництва продемонструвати власну перевагу. Проте постійне покладання Москви на такі жорстокі стратегії є радше ознакою слабкості, адже українське командування, армія та суспільство вже довели, що жоден терор не здатен їх зламати.
Інновації на полі бою: роботизовані системи та збереження ресурсів
Останні місяці відзначилися кардинальними змінами на полі бою завдяки інноваційному підходу до ведення збройної боротьби. Міністр оборони України Михайло Федоров запровадив ефективну стратегію масового використання роботизованих систем. Мета – максимально зберегти обмежені людські резерви.
Ця автоматизація збройних сил дозволила сповільнити російський наступ до «кривавого повзання», а на багатьох ділянках – навіть відвоювати втрачені території. Співвідношення втрат наразі змінюється на користь українських захисників, а сама країна здобула унікальний статус глобального інноватора у сфері сучасної конвенційної війни.
Динаміка конфлікту: від стагнації до блискавичних проривів
Нинішній конфлікт розвивається за чітким патерном: місяці жорстокої стагнації, яка зазвичай грає на руку ворогу, змінюються блискавичними українськими проривами. У лютому 2022 року нападники сподівалися на швидку перемогу, але після провалу були змушені відступити на півночі та перейти до виснажливого наступу на сході.
Тоді ситуацію докорінно змінили перші постачання західної високоточної зброї, зокрема систем HIMARS, та своєчасні розвідувальні дані.
Як наслідок, тотальний український колапс виглядає все менш імовірним. Але все ще існує багато можливих неідеальних варіантів закінчення війни, включно з припиненням вогню, яке слугувало б російським інтересам.
— Західні аналітики
Від контрнаступу до нової фази: виклики та рішення
Восени 2022 року українські оборонці провели вражальний контрнаступ, звільнивши околиці Харкова та деокупувавши Херсон. Однак під час літньої кампанії 2023 року відсутність сучасної бойової авіації та далекобійної зброї призвела до кривавої патової ситуації, де чисельна перевага ворога зіграла ключову роль.
У 2024 році відбулося нове загострення через зухвалий наступ українських сил на російську територію, який Москва змогла стримати лише завдяки затяжній контратаці та прямій допомозі з боку Північної Кореї.
Перенесення бойових дій на територію агресора: новий етап війни
Нова фаза конфлікту суттєво відрізняється від попередніх етапів. Оскільки США та Європа тривалий час забороняли бити своєю зброєю по ворожій території, українські фахівці самостійно розробили потужний далекобійний ударний комплекс. Тепер вітчизняні дрони та крилаті ракети щоночі знищують військові та промислові об’єкти за сотні кілометрів углиб російської території.
Завдяки прицільним ударам по нафтовій інфраструктурі Росія не змогла отримати фінансову вигоду від глобального стрибка цін на нафту, який виник через напруженість між США, Ізраїлем та Іраном. Перенесення бойових дій на територію агресора стало єдиним дієвим інструментом для підриву режиму російського диктатора Володимира Путіна.
Зростання ціни війни та ізоляція Росії
Покірність російського населення опинилася під загрозою через зростання ціни війни та ізоляцію від світу. Нещодавні масові відключення інтернету в країні яскраво продемонстрували зневажливе ставлення російської влади до базових потреб своїх громадян.
За даними незалежного «Левада-Центру», у державі-агресорці стабільно зростає кількість людей, які вважають, що країна рухається у хибному напрямку.
Я не думаю, що в країні є бодай одна людина, чиї турботи полягали б у чомусь іншому, крім якнайшвидшого завершення бойових дій.
— Герман Греф, багаторічний очільник російського банку «Сбербанк»
Загроза горизонтальної ескалації та гібридних атак
Російський диктатор категорично не налаштований на деескалацію, адже це несе для нього прямі особисті ризики. Натомість військово-політичне керівництво агресора може вдатись до горизонтальної ескалації конфлікту. Прямий конвенційний напад на європейські держави залишається малоймовірним через виснаженість окупаційних військ, проте Заходу варто готуватися до потужних гібридних атак: політичного тиску, кібервтручань, спонсорованого саботажу, атак на інфраструктуру та цілеспрямованих убивств.
Чому передчасне перемир’я – пастка
Експерти наголошують, що будь-яке передчасне перемир’я стане пасткою. Росія неодноразово відкидала мирні плани, прагнучи залишити за собою окуповані землі та нав’язати сусідній державі статус нейтралітету без західної підтримки.
Заморожування конфлікту дозволить російській мілітаризованій економіці відновитися для нових нападів на Європу, тоді як західні суспільства вимагатимуть скасування санкцій та зменшення оборонних бюджетів. Саме тому міжнародні партнери повинні не послаблювати підтримку, а продовжувати боротьбу за справедливий мир, адже стратегічна перевага вже переходить до Києва.
