Історія 19-річного українця Дмитра – це яскравий приклад того, як наполегливість, талант та підтримка можуть здолати будь-які перешкоди. Чотири роки тому він прибув до Великої Британії як біженець, майже не знаючи англійської мови. Сьогодні ж Дмитро вступив на музичний факультет престижного Оксфордського університету, відкриваючи нову сторінку свого життя.
Початок шляху: 15 років та незнайома мова
Коли Дмитрові було 15 років, він разом з матір’ю опинився у Великій Британії за програмою «Дім для України». Перші кроки у новій країні були непростими. Він майже не володів англійською, і його словниковий запас обмежувався базовими фразами.
Мені здавалося, що я сплю, що я все ще сплю. Це досі здається нереальним.
— розповів Дмитро BBC Oxford про свої почуття, коли дізнався про вступ до університету.
У Великій Британії їх прийняла подружня пара, яка стала справжньою опорою для родини. Вони допомогли Дмитрові та його матері адаптуватися до нового середовища та вивчати англійську мову.
Я виїхав з України й приїхав сюди, коли мені було 15 років. Я майже не говорив англійською і міг лише сказати: “Привіт, мене звати Діма”.
— згадує хлопець.
Музика як порятунок та шлях до спілкування
Період адаптації був складним. Незнайоме середовище, відсутність друзів та мовний бар’єр створювали значні труднощі. Однак, саме музика стала для Дмитра справжнім порятунком.
Він займається вокалом та пише музику, і саме музичне середовище допомогло йому швидше знайти спільну мову з оточуючими. Навіть без глибокого знання мови, музика дозволяла йому виражати себе та розуміти інших.
Музика — це дивовижний світ, який об’єднує людей із різних країн. Навіть без знання мови зрозуміти це досить легко.
— каже він.
Дмитро активно бере участь у музичному житті: співає у хорі, займається композицією та співпрацює з іншими музикантами. Це не тільки спосіб розвивати свій талант, але й можливість відволіктися від війни в Україні.
Відчуття дому та розрив з родиною
Велика частина родини Дмитра, зокрема батько та бабуся, досі проживає у Києві. Відсутність близьких є постійним викликом.
Дуже важко, коли сім’я там, а ти тут, відірваний від них. Це вже стало частиною повсякденного життя: прокидаєшся, береш телефон, читаєш новини. Якщо щось сталося — телефонуєш. А якщо немає зв’язку і ніхто не відповідає, одразу починаєш хвилюватися.
— розповідає Дмитро.
Музика допомагає йому на час забути про тривоги та переживання, створюючи для нього «інший світ».
Це допомагає забути про повсякденну рутину і про все, що відбувається у світі. Просто втекти на сцену або на репетицію, де єдине, про що ви говорите і що робите разом, — це музика.
— пояснює він.
Шлях до Оксфорда: Іспити та майбутні плани
Дмитро продовжує підтримувати зв’язок зі своїми викладачами в Україні. Його викладачка з диригування в Києві була особливо радісною, коли дізналася про його вступ до Оксфорда.
Перед вступом українець успішно склав іспити A-level з математики, музичних технологій та музики. Вже у жовтні він розпочне навчання в Лінкольнському коледжі Оксфордського університету.
Найбільше Дмитро чекає можливості співати в університетських хорах, брати участь у музичних заходах та поглиблювати свої знання. Проте, зважаючи на пережитий досвід, він не береться далеко планувати майбутнє.
Після всього, через що я пройшов, мені дуже складно говорити про майбутнє. Але я дуже хотів би й надалі працювати з чудовими людьми, писати, створювати й ділитися музикою з іншими.
— додав Дмитро.
