Європейський Союз продовжує імпортувати російський СПГ, попри політичні зобов’язання
Зростання закупівель російського скрапленого природного газу
Незважаючи на гучні обіцянки скоротити енергетичну залежність від Росії та позбавити Кремль фінансових ресурсів для ведення війни проти України, країни Європейського Союзу суттєво наростили імпорт російського скрапленого природного газу (СПГ). Ця тенденція викликає занепокоєння, оскільки свідчить про тривалу залежність блоку від російських енергоносіїв.
Згідно зі звітом німецької екологічної організації Urgewald, опублікованим британським виданням The Times, протягом січня-вересня поточного року до портів ЄС надійшло 12,18 мільйона тонн російського СПГ. Загальна вартість цих поставок сягнула 7,88 мільярда євро. Ці показники на 9,5% перевищують обсяги імпорту за аналогічний період минулого року.
Представники Urgewald зазначають, що, попри скорочення залежності від російських енергоресурсів після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, європейські країни продовжують вкладати мільярди євро у російський газ.
Ключові імпортери та маршрути постачання
Найбільша частка імпорту російського СПГ припала на Францію. За даними Urgewald, порти цієї країни прийняли близько трьох чвертей усього обсягу постачань СПГ до ЄС за перші дев’ять місяців року.
За даними Агентства ЄС зі співпраці регуляторів енергетики, станом на травень Росія забезпечувала близько 12% постачань скрапленого природного газу до Євросоюзу. Російський СПГ надходить до таких країн, як Іспанія, Франція, Бельгія та Нідерланди.
Важливо зазначити, що трубопровідний газ із Росії продовжують отримувати Угорщина, Словаччина та Греція.
Порівняння з довоєнним періодом та критика
До повномасштабної війни залежність ЄС від російського газу була значно вищою. На початку вторгнення Росії на її частку припадало близько 45% загального імпорту газу до Євросоюзу. Нинішні обсяги закупівель СПГ свідчать про те, що повністю відмовитися від російського палива країнам блоку поки що не вдалося.
Проблема закупівель російських енергоресурсів раніше стала предметом критики з боку колишнього президента США Дональда Трампа. Він звинувачував європейські країни в лицемірстві, заявляючи, що вони критикують його за укладання угод із Росією, водночас самі продовжують купувати російські енергоресурси. За словами Трампа, Європейський Союз закупив у Росії енергоресурсів на 250 мільярдів доларів.
Віцепрем’єр РФ Олександр Новак оцінював обсяг таких закупівель країнами ЄС із 2022 року в 302 мільярди євро. Європейська комісія наводила нижчу оцінку – 197 мільярдів євро. Ці цифри відрізняються залежно від джерела та методики підрахунку, однак усі вони свідчать про значні надходження, які Росія отримує від торгівлі енергоресурсами з європейськими країнами.
Запроваджені обмеження та сумніви щодо їх дотримання
Євросоюз уже розпочав поступове запровадження обмежень на імпорт російського газу. Навесні набула чинності заборона на короткострокові контракти на його постачання. Обмеження щодо довгострокових контрактів на російський СПГ мають запрацювати наприкінці року, тоді як повне припинення імпорту російського трубопровідного газу заплановане до вересня 2027 року. Крім того, європейські країни зобов’язалися до наступного року припинити імпорт російської сирої нафти, частка якої нині становить приблизно 1-3% загального обсягу імпорту ЄС.
Попри встановлені терміни, аналітики висловлюють сумніви щодо здатності Євросоюзу повністю відмовитися від російських енергоресурсів вчасно. Серед основних ризиків вони називають низькі запаси газу та високі ціни на енергетичному ринку. Європейська комісія, зі свого боку, наполягає, що запланованих термінів буде дотримано.
Етичний аспект продовження закупівель
В організації Urgewald наголошують, що продовження закупівель російського СПГ дозволяє Кремлю отримувати кошти на тлі триваючої війни проти України.
Кожен додатковий місяць практично безперервної торгівлі СПГ означає додаткові доходи для Росії, тоді як Україна продовжує щодня зазнавати ракетних і дронових ударів.
— Себастьян Реттерс, активіст Urgewald
Ця ситуація підкреслює складність повного розриву економічних зв’язків з державою-агресоркою, особливо в енергетичному секторі, та ставить під сумнів ефективність досягнення заявлених цілей щодо енергетичної незалежності та припинення фінансування російської агресії.
