День святого Миколая – одне з найулюбленіших зимових свят, яке з особливим трепетом чекають діти. В Україні його відзначають 6 грудня, проте після переходу на новоюліанський календар у 2023 році ця дата стала спільною для багатьох європейських країн. Хоча образ доброго чарівника, що приносить подарунки, знайомий усім, у різних куточках Європи святкування має свої унікальні традиції, часом навіть із моторошними персонажами. Розглянемо, як відзначають це свято у світі, і чому деякі діти залишають подарунки для казкових супутників Миколая.
Традиції Німеччини: від начищеного взуття до страхітливого Крампуса
У Німеччині діти вже ввечері 5 грудня готуються до приходу святого Миколая. Вони ретельно чистять своє взуття і залишають його біля дверей, ліжка чи каміна. Вранці на них чекають приємні сюрпризи: солодощі, горіхи, мандарини та невеликі подарунки. Однак, у німецькому фольклорі, особливо в альпійських регіонах та сусідніх країнах, існує і лякаючий образ – Крампус. Ця рогата істота з шерстю, довгим язиком і моторошною зовнішністю, за народними повір’ями, супроводжує святого Миколая. Поки Миколай винагороджує слухняних дітей, Крампус може налякати неслухняних. У деяких містах Австрії та Німеччини навіть влаштовують спеціальні Крампус-паради, де учасники одягають страхітливі костюми та маски, відтворюючи давні фольклорні обряди.
Бельгія та Нідерланди: Сінтерклаас та вечір пакунків
У Бельгії святкування Дня святого Миколая – це тривалий період сюрпризів. Діти починають отримувати частування за кілька тижнів до 6 грудня. Вони залишають біля дверей чи каміна своє взуття, а іноді додають малюнки та моркву для коня святого Миколая. Вранці на них чекають шоколад, марципан, печиво та інші солодощі. Бельгійський святий Миколай відомий як Сінтерклаас, який нагадує єпископа у червоному вбранні, з митрою та довгою білою бородою. За легендою, він подорожує верхи на білому коні.
Нідерланди також відзначають свято як Сінтерклаас. За місцевою традицією, він прибуває до країни на кораблі з Іспанії в листопаді, що супроводжується парадами та святковими заходами. Діти залишають біля каміна чи на підвіконні черевики, часто з морквою або сіном для коня. Натомість вони знаходять шоколадні монети, печиво, марципанові фігурки або маленькі іграшки. Головний вечір вручення подарунків – 5 грудня, відомий як Pakjesavond, або “вечір пакунків”. Цікаво, що цього вечора подарунками обмінюються не лише діти, а й дорослі, додаючи до них жартівливі вірші.
Франція: від Лотарингії до Пер Фуетара
У Франції День святого Миколая особливо шанують у східних регіонах, зокрема в Лотарингії та Ельзасі. Тут на честь святого проводять ходи, ярмарки та театралізовані вистави. Напередодні свята діти можуть залишати для Миколая печиво та частування, а вранці знаходять солодощі, шоколад і невеликі подарунки. Однак, французький фольклор також має персонажа, подібного до Крампуса – це Пер Фуетар, похмурий супутник святого Миколая у темному одязі. За легендами, він стежить за поведінкою дітей і може принести неслухняним символічне покарання. Особливе значення свято має у місті Сен-Ніколя-де-Пор, де проходять масштабні урочистості на честь святого, покровителя міста.
Польща: Міколайки та доброчинність
У Польщі 6 грудня святкують Міколайки (Mikołajki). Діти прокидаються в очікуванні сюрпризів, які знаходять під подушками, у взутті або спеціальних панчохах. Зазвичай це невеликі подарунки: шоколад, цукерки, фрукти, іграшки чи книжки. Великі презенти традиційно залишають на Різдво. У школах та дитячих садках проводять тематичні заходи, а діти обмінюються солодощами з друзями. Деякі родини досі зберігають звичай робити пожертви або допомагати тим, хто опинився у складних обставинах.
Чехія: Мікулаш, ангел і чорт
Чеський День святого Миколая, відомий як Мікулаш, відзначається 5 грудня. Цього вечора вулицями міст і сіл ходять троє персонажів: Мікулаш, ангел і чорт. Мікулаш, одягнений як єпископ, символізує добро, ангел – доброту, а чорт нагадує про погані вчинки. Діти розповідають Мікулашу вірші, співають пісні або обіцяють краще поводитися, за що отримують солодощі, горіхи та фрукти. Чорт може символічно погрожувати неслухняним, проте свято зазвичай закінчується веселощами та подарунками.
Албанія: Бабадімрі та родинна вечеря
В Албанії святого Миколая називають Бабадімрі, і святкування починається ввечері 5 грудня. Одна з традицій передбачає запалювання до дванадцяти свічок, за кількістю місяців у році. Після цього родини вирушають до церкви на вечірню службу, а потім збираються за святковим столом, де можуть бути смажена свинина або ягнятина. Рідні вітають одне одного, обмінюються подарунками та бажають здоров’я й добробуту на наступний рік.
Італія: Бефана та свято Богоявлення
В Італії зимові свята пов’язані з кількома казковими персонажами. Одним із найвідоміших є Бефана – літня жінка, яка літає на мітлі та приносить дітям подарунки. За легендою, вона відвідує будинки в ніч проти 6 січня. Слухняні діти знаходять у підвішених панчохах солодощі та іграшки, а ті, хто погано поводився, – символічне вугілля. Образ Бефани, схожий на казкову відьму, є доброзичливим в італійському фольклорі. Важливо зазначити, що Бефана пов’язана зі святом Богоявлення 6 січня, а не безпосередньо з Днем святого Миколая 6 грудня. Це окрема традиція італійського різдвяного циклу.
Спільні цінності та різноманіття святкування
Попри всі відмінності у звичаях, у багатьох європейських країнах День святого Миколая зберігає спільні символи. Діти залишають взуття або панчохи, чекають на солодощі та невеликі подарунки, а дорослі нагадують їм про доброту, щедрість і турботу про інших. Святкову атмосферу створюють як театралізовані ходи з ангелами та чортами, так і сімейні вечері, церковні служби чи благодійні акції. Саме ці місцеві особливості роблять День святого Миколая таким різноманітним. Незалежно від того, чи залишають діти черевики біля каміна, чи шукають подарунки під подушкою, головна ідея свята залишається спільною – дарувати радість і виявляти турботу про близьких.
