Таємниці давньоримської медицини: кров гладіаторів як засіб від епілепсії
У Стародавньому Римі епілепсія, хвороба, яка й досі викликає багато питань, намагалися лікувати доволі незвичайним, а для сучасних людей – моторошним способом. Люди того часу щиро вірили в цілющу силу людської крові, зокрема крові гладіаторів, які загинули на арені. Ця практика, що сягає століть, мала свої особливості та еволюцію, аж доки не знайшла собі ще більш гнітючу заміну після заборони кривавих видовищ.
Про цю давню практику розповідає дослідження Фердинанда Пітера Муга та Акселя Каренберга, опубліковане виданням Popular Science.
Не тільки Рим: поширеність вірувань у цілющу кров
Варто зазначити, що використання людської крові для лікування епілепсії не було унікальною римською практикою. Подібні вірування та методи лікування зафіксовані також у Стародавній Греції, Єгипті та Месопотамії. Однак саме в Римі кров воїнів, що гинули на арені, почали наділяти особливими, цілющими властивостями.
Від арени до вина: способи застосування гладіаторської крові
Одна з найдавніших письмових згадок про таке «лікування» датується приблизно 40 роком нашої ери. Хворим радили вживати ще теплу кров, яку брали безпосередньо з рани гладіатора. З часом з’явилися й інші, не менш екзотичні методи: від вживання кількох ложок крові щодня до споживання її одразу після смерті бійця.
У VI столітті був описаний навіть такий спосіб: тканину просочували кров’ю гладіатора, потім спалювали її. Отриманий попіл додавали до вина. Лікарі того часу стверджували, що навіть кілька таких доз могли допомогти позбутися нападів епілепсії.
Магічне мислення та природні фактори
Історик медицини Фердинанд Пітер Муг пояснює тривалу популярність такого методу застосуванням магічного мислення. Гладіатори в Стародавньому Римі мали особливий символізм. На ранніх етапах їхня смерть на арені пов’язувалася з релігійними обрядами. Пізніше сама насильницька смерть могла надавати їхній крові в очах людей особливої, магічної сили.
Дослідники також припускають, що віра в ефективність цього «лікування» могла підтримуватися природною зміною перебігу деяких форм епілепсії. Зокрема, певні прояви хвороби, що виникають у дитинстві, з віком можуть зникати. Для людей, які не розуміли справжніх причин захворювання, це могло сприйматися як результат вживання крові.
Кров злочинців: моторошна заміна гладіаторам
Близько 400 року нашої ери в Римській імперії гладіаторські бої були заборонені. Це змусило лікарів шукати нові джерела крові для лікування епілепсії. Заміною стала кров злочинців, яких страчували через обезголовлення.
Кров обезголовлених була кров’ю „благородних“ злочинців, і це могло бути важливим під час пошуку заміни крові гладіатора.
— зазначив Муг.
Важливе значення мав і спосіб страти. Після обезголовлення кров можна було зібрати безпосередньо з рани. Натомість у випадку повішення для отримання крові довелося б додатково розрізати тіло померлого, що в багатьох культурах вважалося неприйнятним.
Вічна віра у цілющу кров
Віра в цілющі властивості людської крові зберігалася протягом багатьох століть. Кров страчених продовжували використовувати для лікування епілепсії навіть у пізніші часи, аж до появи сучасних протиепілептичних препаратів у XX столітті. Це свідчить про глибоко вкорінені уявлення та традиції, які передавалися з покоління в покоління.
