Проникнення морської води прискорює танення Льодовика Туейтса
Нове дослідження, проведене в Антарктиді, виявило, що Льодовик Туейтса, відомий як “льодовик Судного дня”, може призвести до значно більшого підвищення рівня Світового океану до 2100 року, ніж раніше передбачалося. Вчені встановили, що морська вода проникає на кілька кілометрів під товщу льоду, прискорюючи його танення з нижньої частини.
Нова модель прогнозує подвоєння внеску в підняття рівня моря
Згідно з новою моделлю, до 2100 року внесок Льодовика Туейтса в підняття рівня моря може бути приблизно вдвічі більшим за попередні оцінки. Ці прогнози справедливі навіть за умови відсутності додаткового глобального потепління. Ці висновки були опубліковані в журналі Nature Communications.
Льодовик Туейтса: Масштаб і значення
Льодовик Туейтса, розташований у Західній Антарктиді, є одним з найбільших льодовиків у світі. Його площа приблизно дорівнює площі американського штату Флорида. Протягом десятиліть льодовик неухильно відступає, а його танення вже нині забезпечує близько 4% глобального підвищення рівня моря.
“Льодовик Судного дня”: Чому така назва?
Своє тривожне прізвисько “льодовик Судного дня” він отримав через потенційно катастрофічні наслідки його повного руйнування. Якщо весь лід Туейтса потрапить в океан, рівень моря може піднятися більш ніж на 60 сантиметрів. Крім того, льодовик слугує природним бар’єром, стримуючи величезні маси льоду Антарктиди. Його втрата може значно прискорити танення інших ділянок крижаного щита, що в довгостроковій перспективі може призвести до підняття рівня океану приблизно на 3 метри. Однак, це не означає, що такий сценарій неодмінно відбудеться до кінця століття.
Зони контакту льоду з дном: Новий фокус досліджень
Нове дослідження зосереджується на тому, як процеси під льодовиком впливають на його стійкість і який внесок він може зробити в підвищення рівня моря до 2100 року. Особлива увага приділяється ділянці, де льодовик спирається на морське дно, а потім переходить у плавучу крижану полицю. Цю зону називають лінією контакту льоду з дном, або лінією посадки.
Раніше багато моделей розглядали цю лінію як відносно чітку та стабільну межу. Однак супутникові спостереження показали, що це складніша зона завширшки кілька кілометрів, куди морська вода регулярно проникає під лід.
“Припливне прокачування”: Механізм прискореного танення
Під час припливів і відпливів крижана маса підіймається та опускається, дозволяючи воді циркулювати під нею. Цей процес, відомий як “припливне прокачування”, призводить до того, що відносно тепла морська вода проникає під льодовик і активно топить його знизу. Це, у свою чергу, змінює ділянку, на якій льодовик утримується на морському дні, і призводить до його швидшого відступу. Саме цей механізм, на думку авторів дослідження, попередні моделі недостатньо враховували.
Нова модель: Краще відтворення реальності
Дослідники з Каліфорнійського університету в Ірвайні та Лабораторії реактивного руху NASA розробили модель льодовикового щита, яка враховує широку зону проникнення морської води під лід. Ця модель змогла значно точніше відтворити зміни Льодовика Туейтса, зафіксовані супутниками протягом майже трьох десятиліть.
Прогнозоване підвищення рівня моря до 2100 року
За розрахунками науковців, до кінця століття Льодовик Туейтса може призвести до підняття глобального рівня моря приблизно на 30 міліметрів, або близько 3 сантиметрів. Це приблизно вдвічі більше, ніж передбачали попередні моделі.
Наслідки навіть невеликого підвищення рівня моря
Хоча три сантиметри на перший погляд можуть здаватися незначними, важливо пам’ятати, що це лише внесок одного льодовика. Додаткове підвищення рівня моря збільшує ризик прибережних підтоплень і посилює наслідки штормових нагонів – тимчасового підняття води під час сильного вітру. Для низинних прибережних територій навіть відносно невелика зміна середнього рівня океану може мати серйозні наслідки.
Важливо: подвоєння оцінки внеску, а не швидкості танення
Автори дослідження наголошують, що результат не означає, що сам льодовик тане вдвічі швидше. Подвоїлася лише оцінка його можливого внеску в підвищення рівня моря порівняно з попередніми модельними прогнозами.
Складність підльодовикових процесів та подальші дослідження
Підльодовикові процеси залишаються складними для дослідження, і для точніших довгострокових висновків потрібні подальші спостереження. Льодовик Туейтса утримується на підводному хребті Мугіньйо, який частково обмежує його рух до океану. Однак танення в зоні контакту з морським дном поступово послаблює цю опору.
Моделювання показало, що існує 60% імовірності, що до кінця століття льодовик від’єднається від цього хребта. Якщо це станеться, він може прискорити своє відступання по дну, яке поступово заглиблюється в напрямку внутрішніх районів Антарктиди. Це створить умови для подальшого проникнення теплої води під лід і значної втрати його маси.
Майбутні експедиції та уточнення прогнозів
Щоб краще зрозуміти реальні умови, дослідники планують у 2028 році вирушити до Льодовика Туейтса та встановити обладнання для фіксації проникнення морської води під лід. Такі спостереження допоможуть точніше оцінити швидкість втрати льоду та майбутні зміни рівня океану.
Залежність від підводних процесів
Навіть якщо людству вдасться скоротити викиди парникових газів, частина підвищення рівня моря вже зумовлена раніше відбувшимися змінами. Танення антарктичних льодовиків залежить не лише від температури повітря, а й від процесів, що відбуваються під водою. Теплі глибинні течії проникають під плавучі крижані шельфи й поступово руйнують їх знизу. Коли шельф слабшає, материковий лід втрачає природну опору й може швидше рухатися до океану.
Проблеми морського та гірського льоду
Зміни помітні й у морському льоді навколо Антарктиди. У червні 2026 року в морі Беллінсгаузена зникла крижана ділянка площею близько 650 тисяч квадратних кілометрів — більшою за Україну. Хоча скорочення плавучого морського льоду не підвищує рівень океану так, як танення суходольного льоду, воно змінює взаємодію океану з атмосферою та послаблює захист шельфів від хвиль.
Поза полярними регіонами тануть і гірські льодовики, які містять значні запаси прісної води. Їх повне танення могло б підняти рівень Світового океану приблизно на 32 сантиметри. Це оцінка можливих наслідків повної втрати гірських льодовиків, яка не охоплює крижані щити Гренландії та Антарктиди, танення яких створює окрему, значно масштабнішу загрозу.
