Шевченківський районний суд Запоріжжя виніс вирок мобілізованому військовослужбовцю, який влітку 2023 року відкрито відмовився виконувати наказ командира та йти на штурм позицій біля села Роботине. Цей випадок підкреслює складні ситуації, з якими стикаються військові на фронті, та правові наслідки непокори.
Деталі справи: відмова від виконання бойового наказу
Судовий процес стосувався подій 18 липня 2023 року. Приблизно о 08:00 на Запоріжжі сержант, перебуваючи у присутності командира механізованого батальйону (підполковника) та інших військовослужбовців, відкрито відмовився виконувати законне бойове розпорядження та бойовий наказ. Ці документи вимагали від підрозділу висунутися на бойові позиції у лісосмузі поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області з метою забезпечення продовження наступальних дій Збройних сил України.
Позиція обвинуваченого: брак боєприпасів та неможливість виконання
У судовому засіданні обвинувачений своєї вини у непокорі не визнав. Він пояснив, що проходив службу за мобілізацією з квітня 2022 року. За його словами, ввечері 17 липня 2023 року виконувач обов’язків командира роти повідомив особовий склад про ранкове висування на позиції. Однак, вранці 18 липня бійцям було оголошено, що вони мають йти безпосередньо на штурм, оскільки інший підрозділ відмовився виконувати це завдання.
Військовослужбовець заявив, що вважав цей наказ неможливим для виконання через недостатню кількість боєприпасів у його екіпажу. Через це він відкрито відмовився висуватися. Він також свідчив, що пізніше на позиції прибув заступник командира бригади, який почав залякувати солдатів кримінальною відповідальністю. Тоді відмовилися троє бійців, і офіцер зафіксував їхню відмову на відео. Обвинувачений додав, що згодом один із його побратимів погодився йти на завдання, а його самого затримали правоохоронці.
Військовий зазначив, що штурм Роботиного згодом виконали інші сили, проте бажаного результату одразу досягнуто не було, а зайняти позиції вдалося лише через кілька днів.
Чоловік заперечив звинувачення у перебуванні в стані сп’яніння, запевнивши, що вживав алкоголь за добу до інциденту, а на ранок був тверезим.
Показання свідків: забезпечення та планування операції
Допитаний у суді заступник командира механізованого батальйону з психологічного забезпечення пояснив, що у липні 2023 року підрозділ виконував завдання на Запорізькому напрямку під час контрнаступу. Він наголосив, що “особовий склад був належним чином забезпечений усім необхідним для бою, а скарг на здоров’я від підсудного не надходило”.
Водночас, офіцер визнав, що під час штурмових дій артилерійська підготовка іноді могла бути недостатньою через дефіцит снарядів на фронті.
Заступник командира роти з морального забезпечення підтвердив факт відмови сержанта йти в атаку. Він зазначив, що бійці мотивували свій крок тим, що операція, на їхню думку, не була належним чином спланована. Офіцер підкреслив, що всі військовослужбовці групи були повністю екіпіровані та мали при собі штатну зброю.
Суд також допитав водія іншого батальйону тієї ж частини. На його думку, озброєння для штурму дійсно було недостатнім: бійці мали лише автомати та ручні гранати, а артилерійська підтримка перед атакою майже не проводилася.
Докази та рішення суду
Провина засудженого була повністю підтверджена дослідженими письмовими документами та речовими доказами. Зокрема, слідчі надали суду розсекречений відеозапис із мобільного телефону, на якому чітко зафіксовано процес доведення бойового наказу 18 липня 2023 року. На відео обвинувачений на пряму вимогу завантажитись у техніку для штурму лісосмуги чітко відповідає: “Відмовляюсь виконувати наказ”.
Характеристика за місцем служби у чоловіка була негативною: зазначено, що він ставився до обов’язків безвідповідально, завдання виконував неохоче та мав схильність до порушення дисципліни.
Захист надав суду медичні документи, згідно з якими у військового виявлено дегенеративно-дистрофічні зміни хребта, а вже у 2026 році під час перебування під вартою у нього діагностували туберкульоз, кардіосклероз та хронічний гепатит.
Прокурор наполягав на внесенні до вироку обтяжуючої обставини – перебування в стані алкогольного сп’яніння, посилаючись на акт медогляду газоаналізатором АлкоФор 505. Проте суд категорично відмовився брати цей висновок до уваги. Суд також викреслив із характеристики прокурора пункти про “щире каяття”, оскільки підсудний повністю заперечував провину в суді.
Розглядаючи позицію захисту про те, що наказ нібито був незаконним і становив загрозу для життя через погане забезпечення, суд зазначив наступне. Наказ комбата не мав жодних ознак очевидної незаконності чи злочинності (він був відданий уповноваженою особою, в межах компетенції командира і в належному порядку).
Відмова навіть одного бійця ламає ланцюг командування та ставить під пряму загрозу виконання бойового завдання всім підрозділом в цілому. Крім того, засуджений згодом взагалі перестав виконувати обов’язки і наразі є фігурантом іншого судового процесу за звинуваченням у дезертирстві.
Шевченківський районний суд міста Запоріжжя ухвалив: визнати чоловіка винним у скоєнні злочину за ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі в установі закритого типу. На підставі статті 72 Кримінального кодексу України засудженому в строк відбування покарання зарахували період його попереднього ув’язнення під вартою з 18 липня по 15 вересня 2023 року включно із розрахунку день за день.
