Законодавство України продовжує адаптуватися до реалій сьогодення, намагаючись знайти баланс між потребами оборони та соціальним захистом громадян. Одним із нещодавно запропонованих заходів є законопроєкт №15541, який передбачає надання відстрочки від мобілізації військовозобов’язаним чоловікам протягом першого року життя їхньої дитини. Однак, ця ініціатива викликала низку запитань та дискусій, зокрема, щодо її застосування до чоловіків, які вже проходять військову службу.
Суть законопроєкту №15541
Основна ідея законопроєкту №15541 полягає у наданні військовозобов’язаним громадянам річної відстрочки від мобілізації після народження дитини. Автори ініціативи виходять із того, що батько має бути поруч з новонародженим, підтримувати матір після пологів та брати активну участь у догляді за малюком протягом найважливішого першого року його життя. Це покликано зміцнити сімейні зв’язки та забезпечити належний догляд за дитиною.
Нерівність у застосуванні норми
Гострою проблемою, яку висвітлює «Судово-юридична газета», є той факт, що чинна редакція законопроєкту №15541 не поширюється на чоловіків, які вже перебувають на військовій службі. Це створює ситуацію, коли дві сім’ї, в яких приблизно в один час народилися діти, опиняються у принципово різних правових умовах.
Якщо військовозобов’язаний, який ще не служить, отримує право на річну відстрочку від призову, то військовослужбовець, у якого дитина народилася під час служби, такого права не має. Причина криється у формулюванні: відстрочка надається саме від призову, тоді як військовослужбовець вже був мобілізований і виконує свій обов’язок.
Потреба у комплексному вирішенні
На думку авторів матеріалу, сам факт проходження військової служби не скасовує потреби сім’ї у підтримці батька, особливо у перший, найскладніший рік життя дитини. Тому питання надання гарантій військовослужбовцям, у яких народжуються діти під час служби, потребує окремого законодавчого врегулювання.
Йдеться не обов’язково про автоматичне звільнення військовослужбовця зі служби. Проте, якщо народження дитини визнається вагомою сімейною обставиною для відстрочки військовозобов’язаних, необхідно розробити механізм, який би враховував цю обставину і для тих, хто вже на передовій.
Відсутність такого механізму призводить до того, що законопроєкт створює додаткові можливості лише для тих чоловіків, які ще не проходять службу, тоді як військовослужбовці, які вже виконують свій обов’язок, не отримують аналогічної гарантії.
Існуючі норми та їх обмеженість
Чинне законодавство передбачає можливість для військовослужбовців отримати відпустку за сімейними обставинами. Її тривалість у передбачених законом випадках може сягати до 10 календарних днів. Однак, така відпустка не може вважатися повноцінною заміною річній відстрочці, яка надає значно більше часу для перебування вдома.
Якщо метою законотворців є забезпечення рівних сімейних гарантій, то лише зміни до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» можуть бути недостатніми. Необхідно розробити окремий механізм захисту для військовослужбовців, у яких дитина з’явилася під час служби. В іншому разі, аргумент про захист сім’ї може суперечити фундаментальному принципу рівності громадян перед законом. Адже сім’я військовослужбовця опиняється у менш захищеному становищі виключно через те, що її глава вже виконує військовий обов’язок.
Потенційні наслідки законопроєкту
Законодавство вже враховує сімейні обставини як підставу для відстрочки. Наприклад, право на відстрочку мають чоловіки, на утриманні яких перебувають троє або більше дітей віком до 18 років. Законопроєкт №15541 вводить народження однієї дитини як окрему підставу для відстрочки.
Це може створити цікаву послідовність сімейних обставин, які по-різному впливатимуть на право чоловіка на відстрочку. Після народження першої дитини чоловік може скористатися річною відстрочкою. Важливо зазначити, що законопроєкт не передбачає автоматичного призову після досягнення дитиною однорічного віку. Лише припиняє діяти конкретна підстава для відстрочки. Однак, за цей час можуть з’явитися інші підстави для її продовження, наприклад, народження другої чи третьої дитини. Таким чином, запропонована норма потенційно може дозволити чоловікові тривалий час користуватися законними підставами для відстрочки.
Реакція суспільства та висновки
Зареєстрований у Верховній Раді законопроєкт №15541 викликав хвилю обурення у соціальних мережах. Українці, зокрема дружини військовослужбовців, критикують його за несправедливість щодо сімей тих, хто воює роками, та закликають владу зосередитися на питаннях демобілізації та термінів служби.
Юристи ж зазначають, що, хоч закон і може підтримати демографію, він загострює дискусію про рівність громадян та поповнення Сил оборони.
Якщо автор законопроєкту прагне забезпечити рівні сімейні гарантії, однієї лише зміни статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» буде недостатньо. Варто також передбачити окремий механізм захисту для військовослужбовців, у яких дитина народилася під час служби. В іншому разі, аргумент щодо необхідності захисту сім’ї може вступити у суперечність із принципом рівності громадян перед законом.
— Автори матеріалу «Судово-юридичної газети»
