У німецькому місті Гамбург розпочався судовий процес над українським військовослужбовцем Сергієм Кузнєцовим у резонансній справі про підрив газопроводів “Північний потік”. Федеральна прокуратура Німеччини висунула йому звинувачення, зокрема, у вчиненні воєнного злочину.
Суть справи: цивільна інфраструктура чи зброя Росії?
Ключовим питанням, яке розглядається на засіданні, є статус російських газопроводів: чи були вони цивільною інфраструктурою, чи, навпаки, слугували як інструмент тиску та зброя Росії у війні проти України.
Сергій Кузнєцов, обвинувачений у ймовірному підриві російської газової труби, прибув до суду в елегантному костюмі та краватці, без будь-яких обмежень. Він привітався з присутніми українцями, висловивши військове вітання. Втім, у залі суду він не надав жодних показів щодо обставин справи. Це пов’язано з його службовим обов’язком щодо нерозголошення інформації, який поширюється навіть на його адвокатів.
Захист: дилема розголошення державної таємниці
Через вищезазначені обставини захист Сергія Кузнєцова подав клопотання про припинення провадження. Головним аргументом адвокатів є те, що Кузнєцов, як військовослужбовець, зобов’язаний зберігати державну таємницю України. Його безпосередні командири відмовили у наданні дозволу на розголошення службової інформації.
У цьому й полягає дилема адвокатів. Треба захищати людину, яка не може сама себе захистити. Припустімо, у нього є алібі: він перебував на іншій таємній операції. Як нам це довести, якщо йому заборонено навіть нам, його адвокатам, повідомити, де він був і яких свідків ми могли б викликати до суду?
— Нікола Канестріні, адвокат
Обвинувачення: операція з метою позбавлення Росії доходів
Згідно з обвинувальним актом, Сергій Кузнєцов керував групою, яка у вересні 2022 року встановила вибухові пристрої на газопроводах у Балтійському морі. Метою цієї операції, за версією обвинувачення, було позбавлення Росії фінансових доходів від продажу газу, які вона могла б використовувати для фінансування агресії проти України. Учасники операції, як стверджує обвинувачення, діяли за дорученням та зі схвалення українських державних органів.
Сергію Кузнєцову інкримінують спричинення вибухів, руйнування споруд, порушення роботи енергетичних об’єктів та, що найважливіше, воєнний злочин — напад на цивільні об’єкти.
Обвинувачення у воєнному злочині ґрунтується насамперед на тому, що атаковані газопроводи були не законною військовою ціллю, а цивільними об’єктами, бо слугували виключно для постачання природного газу цивільним споживачам у Німеччині та Західній Європі.
— Штефан Шмідт, представник Федеральної прокуратури Німеччини
Доказова база: фото, дані та розмови
Слідство у справі збирало докази, зіставляючи фотографії туристів з балтійських портів та знімки з дорожніх камер, дані польського прикордонного контролю, а також інформацію з телефона Сергія Кузнєцова, що стосується Балтійського моря та газопроводів.
Прокуратура також використовує записи розмов Кузнєцова з його дружиною, які були прослухані під час його перебування під вартою в Італії. Однак захист наразі оскаржує законність передачі цих розмов.
Прямих доказів наразі проти Сергія в справі немає. І невідомо, звідки вони можуть взятися, бо там немає його ДНК. Очевидно, що прокуратура сподівалася, адже в них не було аналізу його ДНК, не було зразків. Вони дуже сподівалися, що там щось знайдеться. Не знайшлося.
— Ілля Новіков, адвокат
Аргументи захисту: “Зброя Росії” та співмірність дій
Адвокат Нікола Канестріні наголошує на тому, що газопроводи були “зброєю Росії: фінансовою, військовою та політичною”. Він підкреслив, що доходи від газового бізнесу спрямовувалися у воєнну скарбницю агресора, а залежність Європи від російського газу Кремль використовував для політичного тиску.
Адвокат Ілля Новіков звернув увагу суду на контекст подій.
Це було вже після Бучі. Це було вже після Маріуполя. Якщо суд буде обговорювати взагалі співрозмірність, давайте візьміть до уваги те, що це сталося ось тоді і після цих подій. Тому цей аргумент, хоча він лунав як емоційний в залі суду, і я бачу, що багато людей його сприйняли саме як емоційний аргумент, насправді є також юридичним. І ми сподіваємося, що суд тією чи іншою мірою це почує.
— Ілля Новіков, адвокат
Тривалість процесу
Процес обіцяє бути тривалим. На кінець поточного року призначено 16 засідань, ще вісім — на січень наступного року. За прогнозами захисту, судовий розгляд може тривати до весни 2027 року.
