Світ політики – це справжня драма, де за кожними дверима можуть ховатися неочікувані повороти та шокуючі заяви. Остання книга журналістів The New York Times, «Зміна режиму», розкриває моторошні подробиці того, як високопоставлений американський чиновник намагався зірвати зустріч президента України Володимира Зеленського з Дональдом Трампом. Це історія про інтриги, образи та ставлення до цілої нації, висловлені в найбрутальнішій формі.
«Маленький виродок», «дитина з особливими потребами», «Містер Бін під кайфом» – такими словами, за даними видання The Guardian, міністр фінансів США Скотт Бессент описував українського президента Володимира Зеленського. Ці заяви, зроблені напередодні важливої зустрічі в Білому домі, кидають тінь на дипломатичні відносини та викликають глибоке обурення.
За кулісами Овального кабінету: Як намагалися зірвати зустріч
Книга «Зміна режиму» Меггі Габерман та Джонатана Свона витягує на світло деталі, які довго залишалися прихованими. Скотт Бессент, який на той момент обіймав посаду міністра фінансів США, виступав з рішучим закликом до Дональда Трампа: не впускати українську делегацію до Білого дому. Але це був лише початок. Його ставлення до Володимира Зеленського було не просто критичним, а відверто зневажливим.
«Бесент наполегливо рекомендував Трампу навіть не впускати Зеленського до Білого дому до того, як той підпише угоду», – пишуть автори. Йшлося про угоду щодо видобутку корисних копалин, розроблену самим Бессентом. Міністр фінансів не просто висловлював сумніви, він активно налаштовував Трампа проти українського лідера, використовуючи вкрай образливу лексику.
«Я мав справу з цим маленьким виродком», – нібито казав Бессент колегам про Зеленського. «Він хитрий. Він як дитина з особливими потребами для європейців. І поводиться як містер Бін під кайфом». Ці слова, якщо вони відповідають дійсності, свідчать не лише про особисту неприязнь, але й про глибоку неповагу до суверенітету України та її лідера.
Переговори, що пішли не за планом: Київ і фіаско
Перш ніж дійти до Овального кабінету, Бессент здійснив візит до Києва, аби чинити тиск на Зеленського з метою підписання угоди. Однак, як виявилося, цей етап переговорів був далеким від успіху. Автори книги описують 45 хвилин напруженої суперечки, під час якої чоловіки «лаялися один з одним».
«Бесент пропрацював на цій посаді лише кілька днів, а вже встиг вступити в суперечку з лідером країни, яка перебуває у стані війни», – зазначають журналісти. Кульмінацією цієї конфронтації стала різка репліка Бессента: «Якого біса ти хочеш?».
Переговори зайшли в глухий кут. Подальший аналіз документа продемонстрував, наскільки далеко були сторони від взаєморозуміння. Навіть дружина Джей Ді Венса, Уша, випускниця Єльської юридичної школи, яку попросили проаналізувати поправки, внесені українською стороною, назвала документ «жахливим».
Несподіване порівняння: Трамп і Джордж Сорос
Однак, можливо, найнеочікуванішим і найшокуючішим моментом стало порівняння, яке Скотт Бессент зробив щодо самого Дональда Трампа. Згідно з книгою, Бессент заявив своїм соратникам, що «Трамп нагадав йому його колишнього боса, легендарного інвестора та великого спонсора Демократичної партії Джорджа Сороса».
Це порівняння, м’яко кажучи, дивує, враховуючи, що Джордж Сорос є однією з найсуперечливіших фігур у політичних колах США, а для багатьох консервативно налаштованих республіканців – справжнім «опудалом».
Нові реалії: Консультації та невирішені питання
Ці одкровення з’являються на тлі відновлення неформальних переговорів між США та Росією, а також триваючих щоденних консультацій між Україною та командою Трампа, як повідомляє The Economist. В контексті таких складних дипломатичних процесів, подібні заяви та інтриги за лаштунками набувають особливого значення.
Чи вплинуть ці одкровення на майбутні відносини України зі Сполученими Штатами? Чи змінять вони ставлення до певних політичних фігур? Час покаже. Але одне залишається зрозумілим: політичний ландшафт залишається непередбачуваним, а боротьба за вплив та прийняття рішень триває за зачиненими дверима, з усіма своїми скандалами та несподіванками.
Ця історія – яскраве нагадування про те, що за кожною важливою політичною подією стоять люди зі своїми амбіціями, переконаннями та, іноді, вкрай образливими висловлюваннями.
