В умовах постійних загроз російських атак по українській енергетиці, українці все частіше шукають шляхи для забезпечення стабільного енергопостачання. Один із наймолодших міст України, Славутич на Чернігівщині, став прикладом того, як громада може об’єднатися для створення власного “Енергетичного острова” та досягнення енергонезалежності.
“Енергетичний острів” як відповідь на блекаути
Росія неодноразово демонструвала наміри завдати ударів по енергетичній інфраструктурі України. Попри трирічний досвід протистояння цим атакам, багато українських громад вирішили не чекати наступних “прильотів”, а діяти самостійно. Журналістка ТСН Наталія Островська вирушила до Славутича, аби побачити, як це місто, що двічі пережило тотальний блекаут, перетворилося на зразок енергоефективності.
Сонячна енергія як основа автономії
Славутич, розташований за 12 кілометрів від кордону з Білоруссю, був зведений для працівників Чорнобильської АЕС. Місто, яке мало б складну енергетичну історію, нині пише власний, автономний сценарій. Одним із ключових елементів цього сценарію стала “народна сонячна електростанція”, розташована на даху будинку культури.
Ця електростанція належить кооперативу, до якого входять мешканці Славутича та сусідніх областей. Вони об’єдналися, придбали паї у вигляді сонячних панелей, а вироблену електроенергію постачають у загальну мережу, отримуючи прибуток за “зеленим тарифом”.
Голова кооперативу Дмитро Вербицький розповідає про успіх проєкту:
Один майновий пай коштував 15 тисяч гривень. Хтось купив один, хтось два, є такі, хто 70. Коли ми говоримо про пай, виникає асоціація з землею. А тут — електрика. Але ідея та сама, що й під час розпаювання земель. Кооператив — це така форма управління, коли люди скинулися грошима заради спільного виробництва електроенергії.
Завдяки зусиллям Дмитра Вербицького, близько сотні мешканців Славутича та навколишніх районів зібрали понад 3 мільйони гривень. Ці кошти дозволили збудувати електростанцію потужністю 400 кіловат, яка розташована на трьох дахах.
Досвід тотальних блекаутів
Славутич пережив два тотальні блекаути. Перший стався у 2022 році під час російської окупації, коли місто опинилося в темряві. Місцева жителька Любов Миколаївна згадує той період:
І вони з автоматами, по кілька людей, бігали по котеджах. Я так злякалася — не передати словами! Думаю, наступного дня піду новини на базарі дізнаюся.
Під час блекаутів, коли централізоване живлення було відсутнє, мешканці могли заряджати свої гаджети безпосередньо від спільної сонячної електростанції. Однак, як показала минулорічна зима, коли місто залишалося без світла чотири дні поспіль після ворожого влучання, однієї лише сонячної електростанції недостатньо.
Оксана, яка разом із сином Артуром пережила цей виклик, зазначає:
Найбільші складнощі виникали саме з приготуванням їжі.
Як підкреслює Дмитро Вербицький, для ефективної протидії блекаутам потрібен комплексний підхід:
Якщо говорити про блекаут, там має бути чітка система та баланс.
Комплексний підхід до енергонезалежності
Саме тому після важкої зими Славутич розпочав розбудову повноцінного “Енергетичного острова”. Міський голова Юрій Фомічов, який також є інвестором кооперативу, демонструє унікальну систему тепло- та енергопостачання міста.
Система включає:
- Дві котельні на відходах деревини, збудовані приватним бізнесом.
- Сонячні електростанції на дахах дитячих садків та шкіл.
- Когенераційні установки, що одночасно виробляють тепло та електроенергію.
- Модернізовані насоси для циркуляції води.
Міський голова зазначає:
Якщо не буде газу — буде дуже боляче. Якщо електрики — ми виживемо, Славутич точно.
Ця нова установка, за словами Юрія Фомічова, може забезпечити близько половини міста, працюючи за графіком. Важливо, що розрахунки для цієї системи проводили кваліфіковані енергетики, а обладнання фінансувалося як з місцевого бюджету, так і за кошти міжнародних партнерів. Мер наголошує, що кошти, виділені на цей проєкт, не були взяті з бюджету на ремонт доріг чи площ, а є частиною міжнародної програми “Безбар’єрне місто”.
Славутич як приклад для всієї України
Любов Миколаївна, мешканка Славутича з 37-річним стажем, цінує своє місто насамперед за згуртованість людей. Її думка підтверджується успіхом кооперативного руху.
Створення енергетичних кооперативів, подібних до славутицького, є передовою практикою в Європі. Наприклад, в Австрії, новатор Фріц Герцог зібрав 200 однодумців, які, внісши по 1000 євро, збудували перший вітряк. Нині ця енергетична спільнота налічує близько сотні вітряків і досягла повної енергонезалежності.
За прикладом Славутича та Австрії, подібний досвід починають масштабувати й в інших регіонах України. Агенція сталого розвитку “Синергія” допомагає створювати енергетичні кооперативи у Мереф’янській громаді на Харківщині та Теофіпольській громаді на Хмельниччині.
Голова правління Агенції сталого розвитку “Синергія” Вікторія Вострякова ділиться ключовими кроками для створення такого кооперативу:
- Зберіть команду: знайдіть як мінімум трьох однодумців.
- Розробіть документи: підготуйте статут та проведіть установчі збори.
- Зареєструйте юридичну особу: оформлення здійснюється через ЦНАП та податкову службу.
- Отримайте технічні умови: для приєднання об’єкта генерації до електричних мереж.
- Оберіть модель реалізації: визначте, як спільнота буде використовувати чи продавати вироблену електроенергію.
У Славутичі обрали модель продажу електроенергії за “зеленим тарифом”. Дмитро Вербицький зазначає, що прибуток з одного паю становить орієнтовно 3 тисячі гривень на рік, але головна мета проєкту – не заробіток, а демократична залученість людей до процесу.
Це демократична залученість людей до процесу. Це як ОСББ — спільна власність. У природі не може існувати контрольного пакета акцій.
— підсумовує Дмитро Вербицький.
Славутич демонструє, що завдяки об’єднанню, інноваційним рішенням та спільним зусиллям, українські громади можуть досягти енергетичної незалежності навіть у найскладніших умовах.
