Історія мистецтва рясніє іменами геніальних художників, чиє життя було нерозривно пов’язане з численними музами. Однак, серед них мало хто пам’ятає, що першою офіційною дружиною видатного іспанського майстра Пабло Пікассо, а також матір’ю його первістка, була уродженка українського Ніжина — балерина Ольга Хохлова. Їхні стосунки, що тривали 35 років, були сповнені як натхнення, так і гіркого розчарування.
Народження зірки з Ніжина
Ольга Хохлова побачила світ у Ніжині, у родині полковника. З раннього дитинства вона виявляла пристрасть до танцю, і вже у 1910 році переїхала до столиці Російської імперії, аби присвятити себе балету. Почати балетну кар’єру у 20 років — це доволі пізній старт, але Ользі вдалося подолати це, здобувши схвалення знаменитого хореографа Вацлава Ніжинського. Незабаром вона стала частиною легендарної трупи «Російські сезони», що відкрило їй двері до запаморочливої кар’єри. Її ім’я з’являлося на афішах вистав у Франції, Німеччині, Італії, США. Ольга стала примою, вражаючи публіку своїм талантом.
Зустріч, що змінила все
Доленосна зустріч із Пабло Пікассо сталася у 1917 році в Італії. Продюсер «Російських сезонів» Сергій Дягілєв запросив художника для роботи над сценічним оформленням нового балету «Парад». Тоді 35-річний Пікассо познайомився з Ольгою, яка була молодшою за нього на десять років. Після наполегливих залицянь з боку художника, між ними спалахнув роман.
Думки сучасників про зовнішність Ольги Хохлової були розбіжними. Одні вважали її нічим не примітною, інші ж бачили у ній надзвичайну привабливість, порівнюючи її з образами мадонн. Сергій Дягілєв, який помітив, що у трупі утворилася пара, застерігав Пікассо: «На таких дівчатах треба одружуватися». Мати Ольги також висловлювала своє занепокоєння, запитуючи Дягілєва, чи можна довірити доньку художнику.
Шлюб та новий етап життя
Попри певні сумніви, події розвивалися стрімко. Пабло та Ольга вирушили до Іспанії, де художник познайомив її зі своєю матір’ю. Її слова, адресовані майбутній невістці, були пророчими: «З моїм сином жодна жінка не буде щаслива». Напередодні весілля, 25 березня 1918 року, Ольга написала Пікассо листа, повного тривоги та невимовної любові:
Ти ніколи не зможеш кохати мене так, як я кохаю тебе, тому що кохання трапляється раз у житті, а ти вже любив раніше, і це приносить мені біль. Ти не уявляєш, як мені важко, як я мучуся. Я не можу заспокоїтись і припинити плакати. Я люблю тебе, і я зовсім нещасна.
— Ольга Хохлова
Саме в цей період Пікассо відійшов від кубізму, який приніс йому славу, і почав творити у стилі неокласицизму. Деякі дослідники називають цей період «періодом Ольги», адже художник прагнув пізнавати в картинах обличчя своєї коханої. Хоча темпераменти Пабло — експресивний та хаотичний — і Ольги — замкнутий та добре вихований — кардинально відрізнялися, 12 липня 1918 року вони одружилися.
Мистецтво, світське життя та перші розбіжності
Після весілля подружжя переїхало до просторого особняка, який Ольга облаштувала на власний смак, залишивши чоловікові студію на другому поверсі. Їхнім сусідом став відомий арт-дилер Поль Розенберг, співпраця з яким значно сприяла мистецькому успіху Пікассо. Подружжя активно брало участь у світському житті, товаришуючи з такими видатними особистостями, як Гійом Аполлінер, Жан Кокто, Ігор Стравінський, Гертруда Стайн. Пікассо високо цінував вишукані манери своєї дружини, яких йому бракувало.
Три роки потому у сім’ї народився син Поль. Однак, народження дитини не зміцнило стосунки, а навпаки, поглибило розбіжності. Спочатку Пікассо часто зображував сина на руках дружини, але згодом його почала дратувати надмірна опіка Ольги. Сімейне життя ставало дедалі напруженішим, цьому також сприяли особисті трагедії Ольги: зникнення батька, загибель братів, хвора мати та сестра, які опинилися у злиднях. Почуваючись безпорадною та самотньою, Ольга дедалі більше занурювалася у власні переживання.
Зрада та початок кінця
У 1923 році Пікассо придбав квартиру по сусідству, де проводив дедалі більше часу, рідше з’являючись удома. Художник відчував перенасичення сімейним життям та напруженою атмосферою вдома. До 1925 року втома та неприязнь до образу, який так старанно створювала Ольга, вилилися у нові, сюрреалістичні полотна Пікассо. Ці роботи, сповнені агресивності форм та прагнення до руйнування, символізували його жагу до свободи.
У 1927 році в життя подружжя увійшла 17-річна Марія-Тереза Вальтер. Ця випадкова зустріч пробудила в Пікассо давно забуті почуття. Марія-Тереза стала його головною натурницею в період сюрреалізму. Пікассо вдавалося кілька років приховувати свої стосунки, підтримуючи видимість сімейного життя. Наприклад, під час літнього відпочинку родини на курорті в Бретані, неподалік від них зупинилася Марія-Тереза.
Про зраду Ольга дізналася лише у 1929 році. Іспанський закон, запроваджений Франко, забороняв розлучення, і Ольга не бажала цього. Вони прожили під одним дахом ще шість років, доки Марія-Тереза не завагітніла. Цього Ольга вже не змогла стерпіти, хоча формального розлучення так і не відбулося.
“Рік чудес” та останні роки Ольги
Марія-Тереза стала музою для Пікассо протягом понад 10 років, надихнувши його на створення таких шедеврів, як «Сон», «Оголені, зелене листя і бюст», «Жінка в капелюсі і хутряному комірі». 1932 рік, який пов’язують із розквітом творчості Пікассо, художник сам назвав «роком чудес». Саме тоді відбулася його перша ретроспектива. Найвідоміша картина цього періоду – «Сон», створена за один день, зображує Марію-Терезу в еротичній позі. Це полотно було продано за 155 мільйонів доларів. У 1935 році народилася їхня спільна донька Мая.
Роман із Марією-Терезою закінчився, коли вона дізналася про нове захоплення Пікассо — Дору Мар. Ольга ще довго переслідувала Пікассо та його нових пасій, надсилаючи листи з проханнями повернутися до родини.
Ольга Хохлова пішла з життя у 1955 році, у віці 63 років, померши від раку. Пікассо не з’явився на її похорон. Він пережив її на 20 років, завівши ще двох позашлюбних дітей та офіційно одружившись вдруге. Після смерті Ольги Пікассо більше ніколи не малював жінок з такою теплотою, як раніше. Жодна з його наступних коханих не залишила такого глибокого сліду в його мистецтві, як Ольга.
Як казав французький письменник Жан Кокто, порівнюючи свого друга з Дон Жуаном:
Щоразу, коли я міняю жінку, я маю спалити ту, що була останньою. Таким чином я їх позбавляюся. Це, можливо, і повертає мені молодість.
Пікассо пішов із життя у 91-річному віці, залишивши по собі величезну творчу спадщину, в якій, попри всі зради, навіки закарбовано образ його першої, ніжинської, дружини.
