Світ завмер в очікуванні. На тлі триваючої війни в Україні, коли на сході Європи розгортається справжня трагедія, ключові гравці міжнародної арени активно шукають шляхи до припинення насильства. Чи можливо знайти спільну мову з російським лідером Володимиром Путіним? Європейський Союз стоїть перед складним завданням: визначити, хто саме представлятиме блок у можливих перемовинах з Кремлем, і що саме варто обговорювати. Ця тема стала центральною на неформальному засіданні міністрів закордонних справ ЄС, що відбулося 27-28 травня на Кіпрі.
Напружений діалог: хто говоритиме з Путіним?
Ідея призначення спеціального представника для переговорів з Росією лунає вже не вперше. Ще в лютому це питання піднімали Латвія та Естонія, але лише зараз, коли “зусилля щодо мирного дипломатичного врегулювання зайшли в глухий кут”, як констатував держсекретар Марко Рубіо, ця необхідність стала очевидною. Українська армія, визнана найсильнішою в Європі, демонструє неймовірну стійкість, проте дипломатичний фронт потребує нового підходу.
Особливого резонансу набула пропозиція Путіна призначити на роль переговірника від ЄС колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера. Ця “глузлива пропозиція”, як її назвала очільниця дипломатії ЄС Кая Каллас, викликала обурення в європейських лідерів. Шредер, який до травня 2022 року очолював раду директорів “Роснафти”, став символом неоднозначного ставлення до російського режиму.
Європейські кандидати: кого розглядає Брюссель?
За інформацією Financial Times, серед потенційних кандидатів на посаду спецпосланця для переговорів з Росією розглядаються такі впливові особистості:
- Маріо Драґі, колишній очільник Європейського центрального банку.
- Ангела Меркель, колишня канцлерка Німеччини.
- Александер Стубб, чинний президент Фінляндії.
- Саулі Нііністьо, колишній президент Фінляндії.
Politico також називає схожий список, але додає до нього Каю Каллас, яка, схоже, сама висловила бажання зайняти цю позицію. “Я думаю, я зможу розпізнати пастки, які розставляє Росія”, – заявила вона. Однак, як зазначають деякі європейські дипломати, її жорстка антиросійська позиція може стати перешкодою для діалогу з Кремлем.
Щодо Ангели Меркель, її кандидатура викликає суперечки навіть у її власній партії. Сама вона заявляє, що Путін серйозно сприйме лише чинних лідерів ЄС. Spiegel згадує ще одного кандидата – чинного президента Німеччини Франка-Вальтера-Штраймаєра, відомого своєю “формулою Штраймаєра”, що мала б вирішити конфлікт на сході України.
США та Китай: хто може вплинути на Путіна?
На тлі європейських пошуків, американська адміністрація, зазначає FT, не проти, щоб Європа вела паралельні переговори з Путіним. Це відбувається в той час, коли США зосереджені на власній “війні” на Близькому Сході. При цьому, з’являється інформація про можливий візит до Москви спецпредставника Трампа Стіва Віткофф та зятя Трампа Джареда Кушнера, хоча їхні переговори можуть стосуватися виключно Ірану.
Європейські лідери покладають надії на Сі Цзіньпіна, вважаючи, що він має вплив на Путіна й може спонукати його завершити війну. Проте, за більш ніж чотири роки, Китай не продемонстрував активних кроків у цьому напрямку. Ще до візиту Путіна до Китаю, прессекретар Кремля Пєсков висловлював сподівання на відновлення мирного процесу завдяки “миротворчим та посередницьким зусиллям американців”. Однак, перебуваючи в Пекіні, він заявив, що Росія продовжить війну “до перемоги”.
“Дух Пекіна” чи “дух Анкориджа”?
Заява помічника очільника Кремля Юрія Ушакова про “дух Пекіна” замість “духу Анкориджа” (що натякає на можливі домовленості Трампа та Путіна щодо територіальних поступок з боку України) є доволі показовою. Вона може свідчити про спробу Москви переорієнтувати міжнародні переговори, замінивши США Китаєм. Нагадаємо, що раніше Володимир Зеленський заявляв, що умовою надання США гарантій безпеки Україні є вихід ЗСУ з Донбасу.
Санкції та їх послаблення: чи стимулюватиме це мир?
Цікавим фактом є те, що США та Велика Британія послаблюють санкції проти російської нафти. Це може бути спробою стимулювати Путіна до переговорів, надавши йому більше фінансових ресурсів. Однак, як показують цифри, доходи Росії від продажу нафти та газу зросли на 39% у травні, попри українські санкції. ЄС також планує ввести санкції на російський скраплений газ лише з 2027 року.
Варто також згадати про тиск на Литву та прохання до України допомогти режиму Лукашенка з експортом добрив “Білоруськалію”. Це створює додаткові ризики, особливо зважаючи на масштабні ядерні навчання у Росії та Білорусі, а також можливе відкриття нового фронту з території Білорусі.
Чи посилювати тиск, чи шукати компроміси?
На думку колишнього посла США в Україні Вільяма Тейлора, збереження позитивних тенденцій на полі бою, продаж американської зброї та надання розвідданих з боку США змусять росіян сісти за стіл переговорів. Однак, якщо західні країни послаблюватимуть санкції через війну на Близькому Сході, Росія, отримуючи більше грошей, навряд чи буде зацікавлена у справжніх переговорах.
Фрідріх Мерц, канцлер Німеччини, вважає, що Росія має бути готовою до переговорів, а бойові дії мають бути припинені. Лише після цього ЄС повинен призначати свого спецпредставника. Проте, чи всі в Євросоюзі поділяють цю позицію – залишається питанням. Деякі європейські експерти припускають, що Україні, можливо, доведеться змиритися з втратою територій на шляху до членства в ЄС.
Україна: наполегливість та пошук нового формату
Україна, в особі Президента Володимира Зеленського, наполягає на необхідності сильної присутності Європи в мирних переговорах. “Важливо, щоб у неї був сильний голос та присутність у цьому процесі, і варто визначити, хто представлятиме саме Європу”, – підкреслив український президент. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга також закликав до нової ролі Європи у мирних зусиллях.
Все це відбувається на тлі тривожних сигналів з боку Росії: спрощення отримання російських паспортів жителями Придністров’я, закон про залучення російської армії для “захисту” громадян РФ за кордоном. Ці дії свідчать про можливу підготовку до подальшої ескалації.
Європа, на відміну від США, які послаблюють санкції та вимагають територіальних поступок від України, мала б посилювати тиск на Росію. Проте, схоже, наразі домінує стратегія пошуку компромісів та призначення нового переговорника, який зможе знайти спільну мову з Кремлем. Чи вдасться Європі переконати Путіна зупинити війну – покаже час. Але одне зрозуміло: цей шлях буде довгим і складним, сповненим несподіванок та дипломатичних маневрів.
