Євген Коновалець та Андрій Мельник, видатні борці за незалежність України, нарешті знайшли вічний спочинок на рідній землі. Це знакова подія, яка символізує глибоку роботу держави та суспільства над поверненням додому праху своїх героїв, похованих за кордоном.
Масштаб Проблеми: Тисячі Українців за Кордоном
За даними Національного інституту пам’яті, понад 11 тисяч українців, які боролися за незалежність, були митцями, духівниками чи громадськими діячами, спочивають за межами України. Ця цифра свідчить про масштаб проблеми та важливість зусиль, спрямованих на повернення їхніх останків.
Євген Коновалець та Андрій Мельник: Втілення Мрії
Цього тижня відбулося урочисте перепоховання Євгена Коновальця, одного з керівників ОУН, на українській землі. Це стало можливим завдяки спільним зусиллям, які дозволили йому спочити поруч зі своїм побратимом Андрієм Мельником. Обидва все життя присвятили боротьбі за українську незалежність і мріяли про поховання на Батьківщині.
Церемонія перепоховання Євгена Коновальця, що відбувалася під Гімн українських націоналістів, стала потужним символом. Навіть під час сигналу повітряної тривоги, який нагадував про реалії сучасної боротьби за свободу, проявилася стійкість українського народу. Це вже не боротьба за існування, а відстоювання незалежної держави з чіткою національною ідеєю, про яку так мріяв перший голова ОУН.
Історичний Контекст: Від Радянських Часів до Сьогодення
Для багатьох борців за незалежність та державників радянських часів повернення на Батьківщину було нездійсненною мрією. Вони вважалися ворогами окупаційної влади. Навіть після здобуття незалежності у 1991 році, це питання не отримувало належної уваги. Про повернення героїв говорили переважно окремі активісти, оскільки ні тодішня влада, ні суспільство не були готові до такого кроку.
Перші значні зрушення відбулися після Помаранчевої революції. У 2006 році за ініціативи Президента Віктора Ющенка було створено Український інститут національної пам’яті.
Це вперше стало державним інструментом політики національної пам’яті. Власне, вперше персонально Віктор Андрійович Ющенко як Президент озвучував ідею про можливість перепоховання в Україні найбільш визначних діячів і говорив про потребу створення Національного пантеону.
— Володимир В’ятрович, колишній голова УІНП
Однак, світова фінансова криза та політичні зміни суттєво уповільнили цей процес. Лише Революція Гідності, анексія Криму та початок російсько-української війни змусили українське суспільство докорінно переосмислити свою національну ідентичність.
Випадок Олександра Олеся: Поворотний Момент
Ключовою подією, що привернула увагу до проблеми, став випадок із могилою українського поета Олександра Олеся у Чехії у 2017 році. Виник скандал, коли намагалися поховати іншу людину в його гробниці. Місцеві шанувальники врятували прах поета, що призвело до того, що Україна на найвищому рівні висунула вимогу щодо повернення видатного митця. Прах Олександра Олеся та його дружини був з почестями перепохований на Лук’янівському цвинтарі у Києві.
З 1991 року десятки, а може й сотні могил могли б бути врятовані, якби українська держава на це вчасно звернула увагу, а організації української діаспори не припинили свою діяльність. Тому на базі Інституту національної пам’яті розпочалася системна робота у співпраці з МЗС: почала створюватися єдина база даних українських поховань по всьому світу.
— Володимир В’ятрович
Системна Робота та Прискорення Процесу
Відтоді почалася системна робота над створенням бази даних українських поховань по всьому світу. Процес значно прискорився після початку повномасштабного вторгнення Росії. У травні було повернуто прах очільника ОУН Андрія Мельника та його дружини Софії. Це вимагало колосальної бюрократичної роботи за участі Офісу Президента, МЗС, УІНП та силових відомств.
Президент України Володимир Зеленський підкреслив важливість цього кроку:
Надзвичайно важливо, що наші українські герої сьогодення, які вирвали Україну з російських рук під час повномасштабного вторгнення, спочиватимуть поруч із тими героями, які свого часу боролися, щоб Україна була вільною.
— Володимир Зеленський, Президент України
Євген Коновалець: Відкриття Труни та Вшанування
У серпні, поруч з Андрієм Мельником, був похований і Євген Коновалець. Ці двоє були не лише побратимами, а й родичами, одружившись на рідних сестрах. Їхня спільна мрія про поховання поруч здійснилася.
Олександр Алфьоров поділився зворушливими деталями:
Ми знали опис, як було поховано Коновальця. Знали, що це була дерев’яна труна з віконцем — для того, щоб Коновалець бачив, як його буде перепоховано в Україні. І це неймовірне відчуття, коли ми відкрили труну, а там — це віконце!
— Олександр Алфьоров
До самого поховання труна з прахом Євгена Коновальця перебувала у кафедральному соборі УГКЦ у Києві, даючи можливість тисячам киян, військовим, ветеранам та волонтерам попрощатися з Провідником.
Національна Безпека та Відновлення Історичної Справедливості
Повернення Андрія Мельника та Євгена Коновальця – це лише початок великої справи. Інститут національної пам’яті та Офіс Президента планують перепоховання інших видатних діячів цього року. Експедиція УІНП вже дослідила понад 100 тисяч могил у семи країнах Європи, виявивши критичний стан багатьох поховань. Існує реальний ризик втратити ці могили назавжди, як це сталося з могилою Христини Сушко, першої жінки-офіцера УНР, коли закінчився термін оренди ділянки.
Олександр Алфьоров застерігає:
Коли закінчується термін оренди, ділянка прибирається, а тіло небіжчика чи небіжчиці перепоховують у братській могилі.
— Олександр Алфьоров
Повернення борців за незалежність є питанням національної безпеки, особливо в контексті російської фальсифікації історії. Для українців це означає віднайдення коріння, відновлення історичної справедливості та зміцнення національного духу.
