Історія, що сталася у Дніпрі, викликала широкий резонанс та підкреслює складні юридичні аспекти виплат родинам загиблих захисників України. Мати полеглого воїна зіткнулася з відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги, яка, за законом, мала належати їй як найближчій родичці. Причиною відмови став давній судовий документ 20-річної давності, що стосувався позбавлення її батьківських прав.
Судовий спір: документ 20-річної давності проти права на допомогу
Військова частина, куди звернулася мати загиблого, офіційно відмовила жінці у виплаті. Як аргумент було наведено рішення суду від 2006 року, згідно з яким позивачку було позбавлено батьківських прав щодо її сина через ухилення від виконання батьківських обов’язків. Військові посилалися на норми закону, що дозволяють не виплачувати допомогу особам, які за життя військовослужбовця ухилялися від його утримання.
Син позивачки героїчно загинув під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну. Після його смерті мати звернулася до військової частини за належною їй за законом виплатою. Оскільки військовослужбовець не залишив особистого розпорядження щодо розподілу цієї допомоги, закон надавав їй право на її отримання як одному з найближчих родичів.
Поворотний момент: поновлення батьківських прав
Проте, комісія військової частини не врахувала надзвичайно важливий факт, який повністю змінював всю суть цієї трагічної сімейної історії. Мати категорично не погодилася з відмовою і звернулася до суду, надавши інше судове рішення, ухвалене у 2016 році. Відповідно до цього документа, жінку було офіційно поновлено в батьківських правах щодо її сина. Це означало, що на момент його загибелі вона вже мала повний юридичний статус матері.
Рішення суду: справедливість на боці матері
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ретельно проаналізував законодавство і став на бік матері. Судді обґрунтували своє рішення тим, що закон гарантує право на допомогу батькам, якщо їхні батьківські права були поновлені на момент загибелі дитини. Оскільки позивачка відновила свої права задовго до початку повномасштабного вторгнення та загибелі сина, жодних законних перешкод для виплати не існувало.
Судді також детально розглянули посилання військової частини на старий факт ухилення від утримання сина. Вони наголосили, що військова частина не надала жодних доказів того, що після поновлення в правах чи вже після досягнення сином повноліття у матері існував обов’язок щодо його утримання, від якого б вона злісно ухилялася. Суд чітко зазначив, що саме на державний орган покладається обов’язок довести правомірність своєї відмови, а в цій справі військова частина цього зробити не змогла. Старе рішення про позбавлення прав не могло бути автоматичною підставою для відмови у виплаті за загиблого Героя.
Наслідки рішення та подальші кроки
Суд частково задовольнив позов матері загиблого Героя. Рішення військової частини про відмову у призначенні допомоги було визнано протиправним та скасовано. Комісію військової частини зобов’язано повторно розглянути заяву жінки, врахувавши усі правові висновки суду.
Однак, суд не став зобов’язувати військових одразу призначити чи виплатити одноразову грошову допомогу. Остаточне рішення повинна ухвалити Комісія військової частини після нового, ретельного розгляду заяви. Важливо, що тепер комісія не має права ігнорувати факт поновлення матері в правах.
Ця резонансна справа ще не завершена. Військова частина подала апеляційну скаргу, яку розглядатимуть наступного місяця без виклику учасників.
