Україну сколихнула нова трагедія, що сталася 28 серпня у селі Мила на Київщині. Внаслідок російської атаки здетонували склади з боєприпасами, розташовані неподалік житлових будинків, що призвело до численних жертв. Цей випадок, що стався менш ніж за два місяці після аналогічної трагедії у Вишневому, знову ставить гострі питання щодо безпеки зберігання вибухонебезпечних матеріалів та відповідальності посадових осіб.
Масштабна детонація та людські жертви
За офіційною інформацією, 28 серпня російський безпілотник влучив на територію підприємства в селі Мила Бучанського району. Удар спричинив масштабну детонацію боєприпасів, наслідком якої стали потужні вибухи та пожежі, що поширилися на навколишню територію. За останніми даними, загинуло щонайменше 38 людей, ще четверо вважаються зниклими безвісти. Пошкоджено близько 130 будинків. Особливо трагічним наслідком стало те, що серед пошкоджених об’єктів опинився пансіонат для літніх людей та людей з інвалідністю «Добрий дім», де загинули десятки людей.
Президент Володимир Зеленський заявив, що перше влучання припало на склад Сил оборони, де зберігалися снаряди, міни, дрони та інші боєприпаси. Він наголосив, що такого складу там «не повинно було бути».
Аналогія з Вишневим: уроки, які не були засвоєні
Трагедія у Милій викликала паралелі з подіями у Вишневому, що сталися 6 липня. Тоді, після російського удару, на складах підприємства «Укроборонпрому» у Вишневому також почалася детонація боєприпасів. Тоді загинули люди, були поранені та евакуйовані сотні мешканців, а житлова забудова зазнала значних руйнувань.
За даними слідства у справі Вишневого, боєприпаси зберігалися у приміщеннях, які не відповідали вимогам безпеки та не мали необхідних дозвільних документів. Правоохоронці затримали керівника оборонного підприємства та його заступника, вважаючи, що службова недбалість призвела до зберігання боєприпасів у непридатних приміщеннях поруч із житловими будинками. Президент тоді заявляв, що розміщення складу суперечило не лише законодавству, а й рішенню Ставки.
Що зберігалося на складах? Невизначеність та версії
Питання про те, що саме зберігалося на складах у Милій, залишається ключовим. Місцеві жителі висловлюють різні версії. Дехто вважав, що там розташовані склади з питною водою або фабрика з розливу цієї води. Інші ж думали, що там знаходиться фабрика італійського морозива.
Однак, за даними сюжету Суспільного, місцеві знали, що неподалік їхніх будинків віднедавна зберігалися боєприпаси на колишньому овочесховищі. Вони бачили, як військові регулярно приїжджали до складів на машинах і розвантажували дерев’яні ящики. Після вибуху мешканці прямо порівнювали трагедію з Вишневим, називаючи те, що сталося, «Вишневим 2.0».
Військовий журналіст «Радіо Свободи» Мар’ян Кушнір пояснив, що військові відкрито не інформують місцеву владу про зберігання зброї, оскільки це має бути максимально приховано. Однак, він підкреслив, що питання полягає в тому, чому такі склади розташовані поблизу населеного пункту.
Журналістка Hromadske Діана Буцко припустила, що місцеві жителі могли здогадуватися про наявність складів з боєприпасами, навіть якщо не знали цього точно. Вона зазначила, що, хоча жінки, які втратили чоловіків, згадували підприємство «Чиста вода», де часто завозили воду великими автомобілями, дехто почав помічати, що це були військові авто.
Кому належали склади і хто дав дозвіл?
Станом на 1 вересня жодної офіційної інформації про те, кому належали склади з боєприпасами в селі Мила, не було. Мар’ян Кушнір зазначив, що від відповідальних за об’єкт досі немає публічної комунікації, що призводить до поширення різних версій та чуток.
Міністр внутрішніх справ Ігор Вигівський заявив, що правоохоронці встановлюють, чому склад із боєприпасами опинився серед житлових будинків. До розслідування залучені поліція, СБУ та Офіс генпрокурора. СБУ відкрила кримінальне провадження за фактом російського удару та вторинної детонації, серед статей — злочин агресії та недбале ставлення до військової служби.
У публічному просторі виникла суперечка між керівником фонду «Повернись живим» Тарасом Чмутом та співвласником і головним конструктором компанії Fire Point Денисом Штілерманом. Чмут, згадуючи випадок у Вишневому, запитував, чи буде аналогічна реакція після вибуху складів у Милій, натякаючи на можливе «списання на війну» та росіян, якщо підприємство «своїх». Штілерман гостро відреагував на допис Чмута, назвавши його «негідником і брехуном».
Після атаки на село Мила Міністерство оборони РФ заявило про нібито ураження там складу боєприпасів компанії Fire Point, стверджуючи, що там зберігалися комплектувальні та стартові прискорювачі для далекобійних безпілотників FP-1 і FP-2. Однак, офіційного підтвердження, що зруйнований у Милій склад належав саме Fire Point, наразі немає.
Розмита відповідальність та законодавчі норми
Полковник ЗСУ у відставці, Герой України Дмитро Кащенко зазначив, що відповідальність за зберігання боєприпасів поблизу житлової забудови в селі Мила фактично «розмита» між різними структурами: власником об’єкта, військовою частиною, командуванням, місцевою владою та контролюючими органами. Він підкреслив, що розміщення подібних об’єктів передбачає значний ланцюг погоджень.
Народна депутатка від партії «Голос» Юлія Сірко нагадала, що законодавство встановлює вимоги щодо відстані складів із боєприпасами від житлової забудови. За її словами, охоронні та заборонні зони навколо таких об’єктів мають розташовуватися щонайменше за 400 метрів від житлових будинків, а розрахункові й контрольовані зони можуть становити від 500 метрів до 4 км.
Журналістка Hromadske Діана Буцко звернула увагу на те, що влада наразі не називає конкретне підприємство чи структуру, які відповідали за склад у Милій. Вона припустила, що це може робитися з точки зору безпеки або для прикриття, а команда у влади, ймовірно, працює над комунікаційною стратегією.
Висновки та подальші кроки
Трагедія у Милій, як і події у Вишневому, продемонстрували критичну вразливість ситуації, коли військові або оборонні об’єкти з вибухонебезпечними матеріалами опиняються поруч із житловою забудовою. Це ставить питання не лише про дії агресора, а й про те, чому система не змогла гарантувати, що подібне не повториться після першої трагедії.
Міністерство оборони планує провести аудит розміщення подібних складів, а Генеральний штаб наголошує, що існує розпорядження, яке забороняє розміщувати склади зі зброєю у житлових зонах. Остаточну відповідь на питання про винних у другому випадку має дати слідство. Однак, вже очевидно, що масштаби наслідків залежали не лише від російського удару, а й від того, що саме зберігалося на об’єкті та наскільки близько до людей він розташовувався. Українська влада говорить про можливу службову недбалість та відповідальність тих, хто ухвалював рішення щодо зберігання боєприпасів.
Суспільство не має повної відповіді на головне питання — хто саме ухвалив рішення про розміщення боєприпасів поруч із цивільними та хто має відповідати за це рішення. Аудит складів, кримінальні провадження та розслідування трагедії у Милій мають дати відповіді на ці нагальні запитання.
