Російська Федерація перейшла до нової фази війни, застосовуючи тактику цілодобових атак на українську столицю, що тривають вже тиждень. Використання балістичних ракет та реактивних безпілотників спрямоване на цілеспрямоване знищення цивільної інфраструктури, а також складів торговельних та логістичних мереж. За даними британського видання The Telegraph, Кремль прагне перетворити Київ на “місто-привид” або “мертве місто”.
Інтенсифікація атак та їхня мета
Зокрема, у ніч на 1 вересня Росія атакувала Київ та область балістичними ракетами, що призвело до загибелі восьми осіб. Обстріли продовжувалися за допомогою реактивних дронів “Шахед”, змушуючи столичних школярів розпочинати новий навчальний рік в укриттях.
Військовий експерт, генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко, погоджується, що інтенсивність повітряних ударів зросла через бажання Володимира Путіна паралізувати життя в Києві. Однак він сумнівається, що задум зробити зі столиці “мертве місто” стане реальністю.
Путін багато чого хотів. Наприклад, Київ за три дні, а Україну — за місяць. Він і далі багато чого хоче. Уже п’ятий рік хоче, і це само по собі багато про що свідчить. Це варто пам’ятати. У Росії великий досвід з організації пропаганди, зокрема й агресивної, яку вони поширюють через західні медіа. А якщо говорити по суті, то так: посилення інтенсивності повітряних атак з боку РФ зараз є для нас проблемою. Росіяни вийшли на ті засоби повітряних атак, які для них найбільш ефективні — балістика та дрони на реактивних двигунах. Нам поки складно з цим боротися.
— Ігор Романенко, цитуючи ТСН.ua
Можливі причини ескалації
Цілодобові атаки на Київ розпочалися 26 серпня, за день до яких у Кремлі відбулася зустріч із керівником ЦРУ, який таємно відвідав Москву. На думку експертів, саме цей візит міг спровокувати чергову хвилю агресії з боку російського диктатора. Припускається, що через невдачі на фронті Путін вирішив зосередитися на ракетних ударах з повітря.
Я думаю, Путіну вкотре нагадали, що він розпочав цю злочинну війну проти України і за майже п’ять років нічого не досягнув. Чим далі, тим більше ним незадоволені його ж союзники — той самий Китай. Для лідера Піднебесної головне — це економіка та європейський ринок, а війна, яку розв’язав Путін, нікого не влаштовує. Війна, а тим паче застосування ядерної зброї, Китай не влаштовує, як не влаштовує і США. Що саме сказав у Москві глава ЦРУ — невідомо. Але сплеск агресії в бік Києва може свідчити про те, що у Путіна є дедлайн закінчити війну до кінця цього року або наступного. Саме тому він посилює тиск на Київ цілодобовими атаками, мета яких — залякати, зламати, знищити.
— Ігор Романенко
Стратегії протидії та майбутні виклики
Військовий експерт виокремлює два ключові напрямки протидії російським обстрілам:
- Збиття ворожих цілей у небі: Україна обмежена в засобах для ефективного протистояння, чим користується ворог.
- Удари на випередження: Знищення підприємств, що виробляють реактивні дрони та балістику на території Росії, включаючи заводи, місця збирання, транспортування, зберігання, а також пускові майданчики. Цей напрямок має більший потенціал і потребує нарощування спроможностей, а також виробництва власних протиракет.
Романенко наголошує, що Путін розуміє лише мову сили, а саме потужні удари у відповідь по території РФ.
Потрібно добивати російські НПЗ та логістичні центри, як це активно робиться. Однак, використовуючи далекобійні дрони з невеликою бойовою частиною, потрібна потужніша зброя, наприклад, ракети Storm Shadow або SCALP, щоб Росія відчувала кожен удар, а її склади та НПЗ не підлягали відновленню. Зокрема, Німеччина після інциденту з російським дроном в аеропорту Лейпцига висловила готовність надати Україні далекобійні крилаті ракети Taurus, чим варто скористатися.
Проблема реактивних дронів
Окремим викликом залишається використання ворогом безпілотників із реактивними двигунами. Це серйозна проблема, яку потрібно було вирішувати ще на етапі появи перших зразків. Хоча існують засоби для знищення реактивних “Шахедів”, вони є занадто дорогими. Дешевші перехоплювачі перебувають у розробці, але потребують масштабування.
Київ як прифронтове місто та громадянська оборона
Через масовані обстріли уряд розглядає можливість надання Києву статусу прифронтового міста. Однак, на думку Романенка, ключовим є не статус, а реальна безпека.
Важливішим для Києва є захист неба. Всю увагу слід сконцентрувати саме на цьому. Кияни розуміють умови, в яких живуть, і потребують реального захисту, а не чергових директив. Якщо держава не справляється з протиповітряною та протиракетною обороною, цим має займатися місто за повної підтримки держави. Громадяни мають гуртуватися і захищати свої домівки, роботу та вулиці.
Експерт нагадує, що на початку повномасштабного вторгнення подібну функцію на суходолі взяли на себе добровольчі формування територіальних громад. Зараз подібна ситуація складається у повітрі. До таких формувань зможуть доєднуватися мобільні вогневі групи та засоби цивільної чи муніципальної ППО. Ефективний досвід таких груп у Харкові поширюється на інші міста.
Це стало можливим завдяки постанові Кабміну, яка вдосконалюється. Люди, які виконують завдання із захисту неба, не будуть мобілізовані, а зможуть працювати у таких підрозділах і боронити власне місто. Цей напрямок потребує розвитку та збільшення потенціалу.
Прогноз на осінь
Військовий експерт вважає, що Путін не припинить повітряні атаки на Київ із використанням балістики та реактивних дронів. Вони триватимуть і у вересні, і в наступні місяці осені, хоча їхній характер може змінитися.
Насправді сил на такі довготривалі удари в Росії не вистачає. Щоб організувати поточну серію повітряних атак, вони тривалий час накопичували засоби й реалізували свій задум, концентруючись тиждень виключно на Києві та області. Зроблено це лише через бажання Путіна продемонструвати світові свою силу. Тому довготривалих масованих атак увесь вересень не буде. Але за наявності достатньої кількості реактивних «Шахедів» росіяни можуть тероризувати Київ невеликими групами дронів і намагатимуться робити це щоденно — так, як вони робили це минулими роками звичайними «Шахедами». Такий варіант цілком можливий.
— Ігор Романенко
