Останніми тижнями українські міста, і зокрема столиця, все частіше опиняються під прицілом масованих російських атак. На відміну від попередніх періодів війни, коли основною мішенню була військова інфраструктура, ворог тепер цілеспрямовано б’є по цивільних об’єктах, включно з житловими будинками, навчальними закладами, лікарнями, готелями, залізницею та навіть мостами через Дніпро. Експерти пояснюють, що за цими діями стоїть нова, підступна тактика Кремля, спрямована на те, щоб зробити українські міста непридатними для життя.
Воєнний парадокс: фронт у тилу
В Україні спостерігається незвичний воєнний парадокс: тепер військовослужбовці, які перебувають на передовій, телефонують своїм рідним у тилові міста, щоб дізнатися, чи все з ними гаразд. Це свідчить про суттєву зміну тактики російських військ. Володимир Путін, не досягнувши успіху у швидкій окупації України, тепер прагне зробити українські міста максимально непридатними для життя цивільного населення.
Пітер Дікінсон, місцевий житель та аналітик Atlantic Council, зазначає:
Зараз про Київ говорять як про місто на лінії фронту. Фактично, зараз це так само небезпечно, якщо не небезпечніше, ніж у містах, які географічно розташовані на передньому краї війни.
Інтенсивність обстрілів суттєво зросла, і під прицілом опиняються об’єкти, які безпосередньо впливають на життя містян. Міноборони РФ цинічно стверджує, що всі ці цивільні споруди нібито використовувалися для виготовлення або зберігання озброєнь, а удари завдаються лише по об’єктах військово-промислового комплексу. Проте реальність свідчить про протилежне.
Цивільні жертви та руйнування
Згідно з даними омбудсмена Дмитра Лубінця, лише з січня по серпень внаслідок російських атак загинули або отримали поранення 15 280 мирних мешканців. Це на 55% більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Хоча Росія бомбардує українські міста з початку повномасштабного вторгнення, зараз атаки стали значно інтенсивнішими.
Пітер Дікінсон підкреслює:
Це величезна загроза для життя, але це також і неймовірно деструктивно, оскільки означає, що школи не можуть працювати, бізнес не може функціонувати, а в повітрі зависла атмосфера постійної невизначеності.
Цілеспрямовані удари по мостах
Особливо симптоматичними стали прицільні удари по мостах через Дніпро, які з’єднують правий та лівий береги Києва. Ці мости Дікінсон називає “життєво важливими артеріями міста”. Правий берег є центром урядового кварталу, ділової активності та ключових компаній, тоді як лівий берег – це переважно великі житлові масиви. Оскільки підземних тунелів під річкою немає, весь щоденний потік мільйонів пасажирів та автомобілів залежить від функціонування цих мостів. На думку Дікінсона, російські дрони навряд чи здатні фізично зруйнувати такі масштабні споруди, як мости. Їхня мета – паралізувати їхню роботу та змусити владу їх перекрити.
Про продуманість цих атак свідчить і час їх проведення. Дікінсон зауважує:
Якби їхнім завданням було просто знищення інфраструктури, вони могли б легко зробити це пізно вночі або на світанку… з тим самим ефектом, але очевидно без ризику для людських життів. Проте вони цього не роблять, вони завдають ударів буквально в години пік.
Він додає:
Складається чітке враження, що це дуже свідома політика. Неможливо виправдати ці атаки, стверджуючи, що це супутні збитки чи що це були законні військові цілі.
План Путіна: паніка, страх і капітуляція
Володимир Зеленський, спілкуючись з журналістами Financial Times, зазначив, що оскільки Росія не змогла окупувати Україну, тепер ворог вдається до масованих ударів, бажаючи, щоб люди тікали з міст. Професор Сент-Ендрюського університету Філліпс О’Браєн вважає, що план Путіна полягає у тому, щоб зробити Україну максимально непридатною для життя цивільного населення, особливо напередодні зими. Додаткова мета – посіяти такий страх, щоб українці погодилися на будь-які умови перемир’я.
О’Браєн констатує:
У сухому залишку йдеться про здійснення такого політичного тиску на український уряд, щоб той погодився на угоду, яка задовольнить забаганки Росії.
Пітер Дікінсон вважає, що ключовий задум цієї кампанії з витіснення цивільних із міст – підірвати бойовий дух суспільства. Він додає, що такими масованими атаками росіяни хочуть спровокувати заклики цивільних українців до капітуляції.
Дікінсон пояснює:
Це створює враження, ніби уряд безпорадний і не здатний захистити людей.
Економічний розрахунок та тиск
Крім того, ворог переслідує і тверезий економічний розрахунок. Якщо немає людей, то нікому працювати на заводах і виробляти зброю, необхідну для оборони країни. За оцінкою міністра економіки та довкілля Олександра Кравченка, кожна година зупинки підприємств через тривоги коштує країні близько 45 мільйонів доларів.
Ще один фактор активізації ворога – банальна можливість це робити. Як вважає Дікінсон, росіяни тиснуть просто “тому що можуть”. Оскільки росіяни не мають успіхів на фронті, а внутрішня економіка відчуває тиск, саме повітряні атаки сприймаються Москвою як сфера, де ворог сподівається досягти певного впливу. Однак, на думку експертів, це не стратегія держави, яка впевнена у своїй перемозі.
Тактика терору
На думку О’Браєна, Путін піде на все, аби досягти своєї мелі, окрім ядерного удару чи масового застосування хімічної зброї. Він зазначає:
Декілька разів думаєш перед тим, як вживати слово „тероризм“, але, гадаю, іншого слова тут не підбереш. Це чиста тактика терору… щоб тримати людей у неспокої, тривозі та напрузі. І вона працює.
Виправдання та реальність
Важливо відзначити, що речник Кремля Дмитро Пєсков заявляв про “продовження роботи” над ініціативою Дональда Трампа щодо енергетичного перемир’я між Україною та РФ. Водночас він стверджував, що ця пропозиція не була конкретизована, тому нічні удари по українській енергосистемі нібито не свідчать про відмову Росії від домовленостей. Проте Міністерство оборони РФ офіційно відзвітувало про масовану атаку 14 жовтня на енергетичну інфраструктуру в Києві, Київській та Харківській областях, виправдовуючи це тим, що об’єкти нібито забезпечують електроенергією підприємства військово-промислового комплексу України.
