Україна переживає серйозний дефіцит ракет для протиповітряної оборони. Це пов’язано з тим, що темпи російських обстрілів значно перевищують виробничі потужності західного оборонно-промислового комплексу. Наразі, як зазначив колишній міністр оборони Михайло Федоров, російська армія за один тиждень випускає по українських містах більше ракет, ніж Україна отримує від своїх союзників за цілий місяць.
Невідповідність реальності та планів постачання
Михайло Федоров під час прямого ефіру з громадським діячем Сергієм Стерненком пояснив, що хоча Україна має чітко затверджений план постачання озброєння, і ракети надходять щомісяця, реальна ситуація на полі бою є зовсім іншою. Інтенсивність ворожих атак настільки висока, що наявні ресурси вичерпуються миттєво.
В останні місяці Росія випускає більше в місяць або навіть в тиждень ракет, ніж ми отримуємо за певний період часу — за місяць або за кілька місяців.
— Михайло Федоров
Проблеми оборонно-промислового комплексу США
Основна причина такого дисбалансу полягає в тому, що оборонно-промисловий комплекс Сполучених Штатів не встигає за безпрецедентними темпами війни. Америка фізично не здатна виробляти зброю достатньо швидко, щоб задовольнити як власні потреби, так і потреби України.
Вичерпані запаси європейських країн
Як альтернативне джерело постачання могли б виступити арсенали європейських держав. Однак, ситуація на континенті виявилася вкрай негативною. Навіть економічно розвинені країни-члени Євросоюзу та НАТО мають катастрофічно малі резерви такого озброєння на своїх складах.
Там є члени НАТО… з розумними економіками, але в них може бути на складах 5 ракет, 10 ракет. Якщо це більше 50 ракет, це вже щось неймовірне.
— Михайло Федоров
Це свідчить про неможливість отримання швидких постачань зі старих європейських запасів, які є вкрай обмеженими.
Подальші плани та моральна відповідальність
На запитання щодо його подальшої кар’єри, зокрема, чи боротиметься він за посаду міністра оборони, чи повернеться до бізнесу, Федоров зазначив, що має відповідні пропозиції. Проте, наразі він не відчуває морального права займатися іншими справами, що підкреслює його зосередженість на виконанні поточних завдань.
