Росія розгортає власну супутникову мережу “Рассвет”: чим це загрожує Україні?
У відповідь на розгортання Росією супутникової мережі зв’язку «Рассвет», яку компанія «Бюро-1440» створює для забезпечення військових потреб, в Україні активно обговорюються шляхи протидії. Хоча ідея фізичного знищення російських супутників виглядає радикальною, експерти видання Defense Express наголошують, що існують більш перспективні та ефективні методи боротьби. Головною проблемою у протистоянні сучасним системам супутникового інтернету є не стільки складна технологія перехоплення, скільки їхня величезна кількість.
Радянський досвід знищення супутників: уроки минулого
Ідея знищення космічних апаратів, що забезпечують зв’язок, не є новою. Defense Express нагадує, що перше успішне перехоплення супутника в історії здійснив ще Радянський Союз. У 1960 році розпочалася розробка системи «Истребитель спутников», і вже 1 листопада 1968 року супутник-перехоплювач «Космос-252» успішно знищив супутник-мішень «Космос-248» за допомогою уламкової бойової частини.
Однак, радянська система вимагала колосальної інфраструктури. Супутник-перехоплювач вагою близько 2,4 тонни мав значний запас палива для маневрування на орбіті та оснащувався радіолокаційною головкою самонаведення. Його запуск здійснювався ракетою-носієм «Циклон-2» з космодрому Байконур. Для наведення використовувалися масштабні засоби контролю космічного простору, зокрема радіолокаційні станції типів «Днестр» і «Днепр», розгорнуті поблизу Іркутська та на полігоні Сари-Шаган у Казахстані.
Кожен комплекс складався з чотирьох гігантських РЛС, здатних контролювати простір на відстані до 5 тисяч кілометрів і висотах до 3 тисяч кілометрів. Загальна довжина одного такого комплексу перевищувала 600 метрів, а пікова потужність передавачів сягала 1,25 мегавата. Створення подібної інфраструктури для України наразі є недосяжним.
Сучасні ризики: “синдром Кесслера”
Використання уламкових бойових частин, яке застосовувалося під час випробувань у 1960–1970-х роках, сьогодні вважається вкрай небезпечним. Автори Defense Express пояснюють, що сучасні навколоземні орбіти значно насиченіші космічними апаратами, тому утворення великої кількості уламків може спровокувати так званий «синдром Кесслера» — лавиноподібне накопичення космічного сміття, яке зробить окремі орбіти непридатними для подальшого використання.
Американський досвід: кінетичне перехоплення
Як приклад більш сучасного підходу видання наводить американську систему ASM-135 ASAT, яка у 1985 році вперше знищила супутник за допомогою винищувача F-15. Ракета використовувала принцип кінетичного перехоплення hit-to-kill, була оснащена двигунами поперечного керування та інфрачервоною головкою самонаведення, охолодженою до температури близько мінус 269 градусів за Цельсієм. При цьому сам літак F-15 потребував лише мінімальної модернізації для виконання такого завдання.
“Рассвет” проти Starlink: масштаби загрози
Головною складністю у боротьбі із сучасними системами супутникового інтернету є не стільки технологія перехоплення окремих космічних апаратів, скільки їхня кількість. За інформацією Defense Express, російський проєкт «Рассвет» передбачає мінімальне угруповання із 288 супутників, тоді як повноцінна конфігурація мережі має налічувати близько 730 космічних апаратів. Саме така архітектура робить фізичне знищення окремих супутників малоефективним способом боротьби.
На думку авторів матеріалу, значно перспективнішими засобами протидії можуть стати спеціалізовані комплекси радіоелектронної боротьби, створені з урахуванням недоліків російської системи «Волна Купол Гарант». Крім того, важливим напрямом залишається ураження наземної інфраструктури, яка забезпечує функціонування супутникової мережі. Defense Express зазначає, що саме в цьому напрямку Україна вже веде відповідну роботу.
Нагадаємо, російські супутники угруповання «Рассвет», які називають певним аналогом Starlink, уже зараз допомагають противнику керувати ударними та розвідувальними дронами для здійснення більш точних атак по Україні. При цьому Росії знадобиться від 700 до 900 супутників для повноцінного покриття території України.
