На тлі тривожних попереджень про зростаючу загрозу з боку Росії, західні спецслужби активно моделюють шість імовірних сценаріїв можливого нападу Російської Федерації на країни Північноатлантичного альянсу. Ці розробки набули особливої актуальності у світлі нещодавнього візиту директора Центрального розвідувального управління США Джона Реткліффа до Москви. Під час цієї рідкісної зустрічі було передано жорстке попередження Кремлю щодо неприпустимості подальшої ескалації.
Сценарій 1: “Гібридна” окупація країн Балтії
Найбільш обговорюваним варіантом, який розглядає російське керівництво, є повторення сценарію 2014 року, а саме окупації Криму та Донбасу. Цього разу метою можуть стати країни Балтії. Сценарій передбачає використання російських агентів під прикриттям для провокування штучних протестів. Приводом можуть стати нібито утиски етнічної російської меншини в естонському місті Нарва або латвійському Даугавпілсі. Під прикриттям цих заворушень російські військові, одягнені в цивільний одяг, можуть перетнути кордон та захопити ключові міста. Це поставить Альянс перед складною дилемою щодо вибору формату реакції, зокрема щодо застосування сили проти “протестувальників”.
Проте, експерти вважають, що уряди Естонії, Латвії та Литви роками готувалися до подібного розвитку подій. Тому поява так званих “зелених чоловічків”, ймовірно, викличе миттєву та жорстку збройну відсіч.
Сценарій 2: Відкритий конвенційний напад та блокування Сувалкського коридору
Найгіршим, хоча й найменш імовірним варіантом, є відкритий конвенційний напад. За цим сценарієм Москва одночасно розпочинає вторгнення з Калінінграда та Білорусі. Метою є перерізання стратегічного Сувалкського коридору, який з’єднує Польщу та Литву. Додатково, російські десантники або морські піхотинці можуть висадитися на шведському острові Готланд у Балтійському морі. Це дозволить створити зону протиповітряної оборони, яка повністю відріже країни Балтії від решти союзників.
Реалізація такого плану є вкрай сумнівною, оскільки регулярні збройні сили РФ значною мірою задіяні у війні проти України і не мають достатньо боєздатних підрозділів поблизу естонського кордону. Марк Галеотті підкреслює, що у разі прямого перетину кордону, сили вторгнення негайно зазнають нищівних ударів авіації та ракетних систем Альянсу, спрямованих безпосередньо на їхні тилові підрозділи забезпечення.
Сценарій 3: Дрібні провокації та “інциденти”
Усвідомлюючи неможливість відкритої війни, Москва може вдатися до менш масштабних провокацій. Це може включати інсценування аварійної посадки російського вертольота на території Польщі чи Литви через “технічну несправність”, з подальшим відправленням туди “рятувальної команди”. До цієї ж категорії належать випадки, коли ракети та безпілотники нібито випадково перетинають повітряний простір України та падають на території Польщі, Румунії чи Молдови.
Сем Грін, співавтор звіту Центру аналізу європейської політики (CEPA) та професор Королівського коледжу Лондона, пояснює, що такі маневри навмисно балансують нижче порогу відкритої війни. Головна мета Кремля полягає у залякуванні західних політиків та експлуатації їхньої повільності. Поки європейські столиці з’ясовуватимуть обставини інциденту та шукатимуть винних, росіяни матимуть час для досягнення своїх цілей.
Сценарій 4: Атаки під чужим прапором
Значно серйознішу небезпеку становить можливе використання Москвою перехоплених українських дронів для атаки під чужим прапором. Це може бути зроблено з метою імітації хибного удару ЗСУ по території Польщі, де вже спостерігаються антиукраїнські настрої.
Кір Джайлз, аналітик Chatham House, зазначає, що така провокація може мати певний політичний ефект, проте не зовсім зрозуміло, який саме ланцюг подій дозволить Росії використати цей інцидент для повної нейтралізації Альянсу.
Сценарій 5: Диверсії та терористичні акти
Слабким місцем Заходу є його вразливість до диверсій, що можуть відбуватися далеко за межами країн, які безпосередньо межують з Росією. Нещодавні підозрілі інциденти, такі як виявлення вибухового дрона біля українського літака в німецькому аеропорту Лейпцига 4 серпня, а також вибух на італійському складі зброї за тиждень після цього, обійшлися без людських жертв.
Наступним логічним кроком для тестування рішучості Альянсу можуть стати підриви європейських потягів або бомбардування заводів, що призведе до реальних масових втрат. Експерти наголошують, що гіпотетичне зіткнення дрона з пасажирським лайнером поблизу аеропортів Схіпхол чи Шарль-де-Голль може призвести до 200-300 жертв серед цивільного населення, що змусить НАТО реагувати максимально жорстко.
Сценарій 6: Масштабні кібератаки
До цієї ж категорії належать потенційні масштабні кібератаки. Такі атаки здатні спровокувати катастрофічні наслідки без прямого військового втручання і підпадають під розмиту дію п’ятої статті Статуту НАТО. Теоретичний хакерський удар по комп’ютерних системах Національної служби охорони здоров’я Великої Британії, який призведе до неможливості пошуку запасів донорської крові першої групи з позитивним резус-фактором (O positive), може коштувати реальних життів. Так само небезпечними є обвал фондової біржі чи ключових аеропортів, що може суттєво вплинути на процес ухвалення політичних рішень.
Запобігання ескалації
Саме для запобігання таким трагічним прорахункам і був здійснений безпрецедентний візит директора ЦРУ до російської столиці. Американська розвідка чітко дала зрозуміти Москві, що спецслужби набагато швидше встановлять винуватців будь-якої диверсії, і Сполучені Штати не дозволять Путіну уникнути відповідальності за спроби підірвати єдність вільного світу.
Західні розвідувальні служби фіксують зростання відчаю в Кремлі, що може підштовхнути російського диктатора до застосування тактичної ядерної зброї або прямого нападу на одну з країн НАТО. Кремль підозрюють у причетності до низки таємних атак на території держав Альянсу.
