Історія любові та зради: Марія Данилова та Володимир Сосюра
Історія стосунків українського поета Володимира Сосюри та його дружини Марії Данилової — це заплутана мелодрама, що переплелася з радянськими спецслужбами. Вісім років Марія Данилова, відома органам НКВС як «Агентка Даніна», виконувала їхні завдання, стежачи за власним чоловіком та його оточенням. Попри все, Сосюра знав про таємну діяльність дружини і залишався з нею до кінця свого життя.
Початок історії: знайомство та одруження
Марія Данилова і Володимир Сосюра познайомилися в Донецьку, ще до того, як він став широко відомим поетом. Це сталося після концерту, присвяченого дню народження Тараса Шевченка. Їхній шлюб відбувся у 1931 році.
Вербування та шпигунська діяльність
Через десять років після одруження, у 1941 році, Марію Данилову завербувало НКВС. Це сталося під час евакуації подружжя з України до Росії, ймовірно, до Москви чи Уфи. З цього моменту розпочалася її таємна робота як «Агентки Даніна».
Стосунки між подружжям були непростими, супроводжувалися істериками та невірністю. Проте, вони завжди прощали один одного. Навіть дізнавшись, що дружина вісім років стежила за ним за завданням спецслужб, Сосюра не припинив своїх почуттів.
Друзі поета ставилися до Марії негативно, вважаючи її пліткаркою, інтриганкою та людиною, яка шукає грошей і слави. Хоча в українських архівах не вдалося знайти доноси Марії Сосюри, інформація про її діяльність стала відома завдяки справі, порушеній за звинуваченням у розголошенні державної таємниці.
Випадкове викриття та наслідки
Марія «розкрила» свою таємну роботу спочатку чоловікові, а згодом і кільком знайомим. Однак, це могло зійти їй з рук, якби вона не написала листа голові Спілки письменників УРСР Олександру Корнійчуку. У листі вона, зокрема, писала:
Зараз, до з’їзду, я повинна пропрацювати кілька кандидатур, щоб не було неприємностей на з’їзді. Але навколо мене повно розмов, що я така і сяка… можливо, я погано конспіруюся. Місце моєї явки: готель «Театральний», кім. 26. Може, хтось бачив, як я заходила і виходила з готелю… Але не вірте про мене нікому, що я аморальна, розпусна і т.д …Словом те, що я вам відкрила, — це державна таємниця, за яку я можу поплатитися життям… Я склала присягу. Я вам довірила своє життя. Якщо я відкриюся — мене знищать націоналісти. Якщо ви мене відкриєте — мене вб’є радянська влада.
— Марія Сосюра (у листі до Олександра Корнійчука)
Крім того, жінка розповіла про співпрацю з держбезпекою своєму коханцю Миколі Кравчуку, лікарю Степану Савченку та знайомому на ім’я Григорій Михайлович. Вона також одного разу телефонувала до МДБ просто з квартири, що почула перехожа людина. Чутки про її співпрацю з владою поширилися в оточенні Сосюри. Олександр Корнійчук, у свою чергу, доніс на Марію до МДБ, що можна пояснити бажанням спецслужб перевірити його лояльність.
Продовження діяльності та арешт
«Даніна» продовжувала доносити на свого чоловіка та мешканців будинку «Роліт», де проживали видатні літератори. Так, у 1947 році вона повідомила НКВС про гостя зі Львова, який пропонував їм перейти на бік націоналістів та втекти за кордон.
Цікаво, що у 1944 році Володимир Сосюра написав вірш «Любіть Україну», який став причиною цькування поета та звинувачень його у буржуазному націоналізмі. Саме завдяки своїй дружині-чекістці Сосюра зміг уникнути репресій. Коли поет написав листа до Сталіна з проханням про порятунок, Марія Сосюра таємно доклала до нього виписку з психіатричної лікарні з діагнозом та історією хвороби.
У листопаді 1949 року, попри те, що лист не був провокацією, агентку заарештували. Обшук у квартирі не проводився, щоб уникнути чергового нервового зриву у поета.
Вирок та табори
У серпні 1950 року Особлива нарада Держбезпеки СРСР засудила Марію, яку Сосюра називав «Муркою», до 10 років виправно-трудових таборів за «розголошення відомостей, що не підлягають оголошенню, та виготовлення і поширення листів антирадянського змісту». Її також звинувачували у психічному розладі, через який Сосюра у 1934 році потрапив до лікарні.
Марія провела наступні чотири роки в таборах на Уралі, в Сибіру та Казахстані. Володимир Сосюра спочатку клопотав про її звільнення, але згодом заочно розлучився і одружився з 26-річною машиністкою.
У вересні 1954 року покарання Марії було пом’якшено до трьох років таборів. Через кілька років, коли вона повернулася, Володимир одразу забрав її додому. Син поета, також Володимир, згадував, що батько ніс маму додому на руках.
Післявоєнне життя та реабілітація
Після смерті Володимира Сосюри, Марія жила комфортним життям. У 1992 році її було повністю реабілітовано. До останніх днів свого життя класика української літератури присвячував дружині вірші, що свідчить про глибину їхніх почуттів, попри всі випробування.
