Журналістське розслідування видання NGL.media пролило світло на складне минуле Станіслава Лучанова, екскомбрига 155-ї окремої механізованої бригади (ОМБр), якого підозрюють в організації жорстокого викрадення та розстрілу братів Мосейчуків на Київщині.
Біографія та початок військової кар’єри
Станіслав Лучанов, позивний «Орел», народився у 1980 році в селі Андріївка. У 2003 році він здобув освіту в Харківському військовому університеті. Свою військову кар’єру він розпочав у 93-й окремій механізованій бригаді, проте незабаром звільнився.
З початком російсько-української війни у 2014 році Лучанов перебував у цивільному житті. Він проживав у селі Орлівщина на Дніпропетровщині, де займався фермерством: вирощував капусту, орав ділянки на замовлення та приганяв автомобілі з Європи. Активно займався волонтерством, допомагаючи своїй колишній 93-й бригаді з постачанням гуманітарних вантажів.
Скандали та особисті проблеми
У лютому 2016 року Лучанов опинився в центрі скандалу, заявивши у соціальних мережах, що його було жорстоко побито та роздягнуто на одному з блокпостів співробітниками СБУ. Після цього інциденту він відійшов від публічної діяльності.
На початку повномасштабного вторгнення, у 2023 році, Лучанов разом зі своєю другою дружиною Оленою мобілізувався до 23-ї ОМБр, де отримав позивний «Орел». Підрозділ брав участь у боях на Запорізькому та Донецькому напрямках. Згодом подружжя розлучилося через загострення проблем Лучанова з алкоголем та несподівані великі борги. Він позичив десятки тисяч доларів у знайомих, не маючи змоги їх повернути, що призвело до тиску на нього та його колишню дружину, якій він також погрожував.
Кар’єрне зростання та підозрілі смерті
За даними декларації, на посаді начальника штабу полку «Скеля» Лучанов заробив понад 1,7 мільйона гривень за рік, а також декларував 15 тисяч доларів готівкою. Після розлучення він змінив кілька підрозділів, зокрема служив у 425-му стрілецькому та 210-му батальйонах. Згодом очолив штаб полку «Скеля», де його робота тривала до лютого 2026 року. Журналісти відзначають, що саме на цей період припали десятки підозрілих смертей у цьому полку.
У лютому 2026 року Лучанова призначили командиром новоствореної 155-ї ОМБр. Його кар’єра стрімко пішла вгору, і він отримав ордени Богдана Хмельницького усіх трьох ступенів. Однак, вже у травні бригада опинилася в центрі скандалу через жорстоке побиття бійця Сергія Маленка. Лучанов публічно виправдовувався, заявляючи:
Це не має нічого спільного з військовою дисципліною, лідерством чи бойовим братерством, які сповідуються у нашій бригаді. Кожен військовослужбовець має бути захищений як від ворога, так і від несправедливості.
Підозра у подвійному вбивстві
У ніч проти 28 червня у селі Калинівка були викрадені брати Максим та Роман Мосейчуки. Їхні понівечені тіла з вогнепальними пораненнями знайшли 9 липня закопаними у лісосмузі на Полтавщині. Слідство встановило причетність бійців 155-ї ОМБр за прямим наказом комбрига.
За основною версією поліції, один із братів нецензурно висловився на адресу третьої дружини Лучанова, Дарини. Після відмови братів просити вибачення, командир, ймовірно, вирішив помститися.
Наразі затримано дев’ять військових, які брали участь у розправі. Після появи новин у ЗМІ Лучанов втік з частини, але 13 липня був затриманий у Києві. Наступного дня суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права на заставу. За організацію подвійного вбивства йому загрожує від 15 років ув’язнення до довічного.
Судові матеріали розкривають і іншу робочу версію: військові нібито мали наказ шукати дезертирів. За словами місцевих мешканців, солдати мали список із 10 прізвищ, куди дивним чином потрапив навіть неповнолітній юнак.
Під час суду 14 липня стало відомо, що безпосередньо розстріляв братів з автомата командир батальйону Олексій Долголенко, який потім особисто закопав тіла.
Реакція родини
Станіслав Лучанов майже не підтримує зв’язок із рідними. Його 23-річний син від першого шлюбу не спілкується з батьком уже три роки. Проте родичі досі не вірять у його причетність до наказу про розправу над цивільними. Одна з сестер Лучанова коротко прокоментувала звинувачення:
Може, якась доля правди є, але не настільки.
