Ормузька протока, ключовий світовий транспортний вузол, стала полем запеклої геополітичної гри, де Сполучені Штати під керівництвом Дональда Трампа, здається, втрачають контроль, натомість як Іран нарощує свій вплив. Згідно з аналізом видання The Conversation, президент США опинився у вкрай скрутному становищі у протистоянні з Тегераном, а контроль над Ормузькою протокою перетворився на головний важіль впливу Ірану. Це може призвести до небезпечної ескалації конфлікту.
“У Вас немає карт”: Паралелі з минулим
Більш ніж рік тому, під час розмови з українським президентом Володимиром Зеленським, Дональд Трамп, демонструючи впевненість, дорікнув йому недостатньою вдячністю за американську підтримку у боротьбі проти російської агресії, заявивши: “У вас немає карт”. Сьогодні, у протистоянні з Іраном, сам Трамп опинився у схожій ситуації, не маючи виграшної комбінації.
Хоча Іран не може зрівнятися зі Сполученими Штатами у військовому плані, Тегеран майстерно використовує свою здатність впливати на Ормузьку протоку. Заяви Трампа про відкритість протоки для комерційного судноплавства не гарантують її безпечного функціонування. Сполучені Штати відновили бомбардування Ірану, намагаючись обмежити його контроль, проте, якщо Трамп відчує себе загнаним у кут, він може вдатися до ще більш небезпечних дій.
Ормузька протока: Стратегічний Важіль Ірану
Вплив Ірану на Ормузьку протоку полягає в його здатності блокувати або ускладнювати рух через цей життєво важливий маршрут, що є класичним інструментом асиметричної війни. Чим довше Іран зможе обмежувати рух, тим сильніший тиск він чинитиме на США та їхніх партнерів у Перській затоці, змушуючи їх шукати шляхи до завершення конфлікту.
Щодня через цю вузьку морську коридор проходить близько 20% світових постачань нафти й газу, а також значні обсяги сірки, аміаку, сечовини та гелію. Корпус вартових Ісламської революції (КВІР) демонструє здатність будь-якої миті створювати загрози для комерційного судноплавства за допомогою безпілотників або ракет. Навіть після масштабних американських бомбардувань, більшість іранських ракетних об’єктів уздовж протоки вже відновили свою роботу.
Ці події мають серйозні наслідки для світової торгівлі. Страхові компанії, такі як Lloyd’s of London, можуть відмовитися страхувати судна, що проходять через протоку, або встановити надзвичайно високі страхові премії, роблячи перевезення економічно невигідними, доки триває конфлікт.
Потенційні Наслідки Ескалації
Можливості КВІР не обмежуються загрозами для судноплавства. Іранські сили також здатні завдавати ударів по об’єктах у будь-якій державі Перської затоки. Численні американські військові бази в регіоні зазнали значних пошкоджень, що підриває уявлення про безпеку, яку гарантує присутність США.
Водночас, схоже, військового рішення, яке б дозволило повністю відкрити Ормузьку протоку, не існує. Ані іранська влада, ані адміністрація Трампа не зацікавлені у новому масштабному витку бойових дій, оскільки ризики та втрати є надто великими. Лише американські військові операції вже могли коштувати понад 100 мільярдів доларів.
Прихильники жорсткої лінії в Тегерані, натхненні подіями, демонструють більшу готовність до продовження конфлікту, ніж прагматичніші лідери інших країн. Вони можуть витримувати американську морську блокаду та удари з повітря протягом багатьох місяців. Попри небажання більшості іранців, нинішній режим, здається, перебуває у вигіднішому становищі, ніж на початку війни.
З іншого боку, Дональд Трамп дедалі більше прагне продемонструвати свою перемогу. З послабленням традиційних стримувань президентських повноважень, ризик необдуманої ескалації стає цілком реальним. Існує загроза атак на цивільну інфраструктуру Ірану, що може спровокувати відповідь у вигляді ударів по енергетичних об’єктах країн Перської затоки, що матиме тривалі наслідки для світової економіки. Подальше загострення, за якого цілями стануть опріснювальні установки, від яких залежать країни Перської затоки, може призвести до гуманітарної катастрофи.
Іран може також використати хуситів у Ємені для відновлення атак на судна в Баб-ель-Мандебській протоці, через яку проходить близько 10% світової торгівлі. Хоча перемир’я з Саудівською Аравією могло б цьому запобігти, нещодавні події ставлять його під загрозу.
Обмежені Військові Рішення та Майбутні Ризики
Військові операції, що базуються виключно на авіаударах, не призводили до повалення режимів. Історично, попри величезну військову міць, США не здобували перемоги у великій війні останні 80 років. Серйозне розширення військової кампанії проти Ірану вимагало б залучення сухопутних військ, що, враховуючи розміри Ірану, було б надзвичайно складним завданням, як це продемонстрував досвід Іраку.
Поширення сучасних дронів ознаменувало нову епоху війни. Іран, здається, має кращі можливості для використання цієї реальності, ніж США. Потужна військово-промислова база Тегерана робить протистояння з найсильнішою армією світу більш рівним, ніж очікувалося. Будь-які сили, що спробують окупувати навіть частину іранського узбережжя, зіткнуться з потужним опором.
Існує також малоймовірний, але не нульовий ризик застосування США тактичної ядерної зброї, що відкрило б “скриньку Пандори” з глобальними наслідками.
Невизначене Майбутнє
Дозволити Ірану зберегти посилений контроль над Ормузькою протокою означало б створити небезпечний прецедент, проте цей сценарій може виявитися найменшим злом.
За даними The Wall Street Journal, Трамп розглядає варіанти посилення авіаударів, захоплення іранських територій поблизу Ормузької протоки та бомбардування ядерного об’єкта. Проте остаточного рішення ще немає, і президент США скептично ставиться до введення сухопутних військ. Експерти попереджають, що ескалація може поглибити конфлікт на Близькому Сході, призвести до зростання цін на бензин та негативно вплинути на рейтинг республіканців перед виборами.
