Українські удари по РФ: Стратегічна перевага та наслідки для агресора
Останні місяці відзначилися суттєвими змінами у перебігу війни, головним чином завдяки масштабам, дальності та наслідкам українських атак на території Російської Федерації. Україна дедалі активніше застосовує далекобійні безпілотники та крилаті ракети, спрямовуючи їх на стратегічні об’єкти російської економіки, зокрема, на об’єкти паливно-енергетичного комплексу.
Системні атаки на нафтопереробні потужності
Українські сили послідовно завдають ударів по російських нафтопереробних заводах, нафтобазах, паливних резервуарах та експортних терміналах. Одним із найбільш значущих прикладів такої кампанії стало ураження Омського нафтопереробного заводу.
Омськ — хороший приклад. Це найбільший нафтопереробний завод Росії, розташований у Сибіру, більш ніж за 1 200 миль від України. Його знищення минулого тижня стало травматичним для місцевих жителів і викликало майже такий самий резонанс у Кремлі.
Автори матеріалу підкреслюють, що лише за останні місяці Україна здійснила численні атаки на російську нафтову інфраструктуру.
Наслідки для російського танкерного флоту та внутрішнього ринку
Окрім наземної інфраструктури, суттєвих втрат зазнав і російський танкерний флот у Чорному морі.
Руйнування, яких цього місяця завдав київський безпілотний флот російському танкерному флоту в Чорному морі, не мають прецеденту.
Ці атаки вже мають відчутні наслідки для внутрішнього ринку Росії, призводячи до проблем із забезпеченням пальним у деяких регіонах.
По всій країні здатність Росії переробляти сиру нафту на нафтопродукти, якими користуються споживачі, очевидно погіршилася внаслідок наступу України. Це стосується бензину, дизельного палива, авіаційного палива та всього іншого. У країні почали вводити нормування. Російські державні ЗМІ не сприймають це добре.
Статистика втрат та експортні обмеження
Згідно з дослідженням Оксфордського інституту енергетичних досліджень (OIES), Росія втратила близько п’ятої частини своїх нафтопереробних потужностей. Якщо до повномасштабної війни цей показник становив приблизно 5,2 млн барелів на добу, то зараз він скоротився до 3,8 млн барелів.
Поєднання більшого географічного потенціалу, численних атак та дедалі точнішого націлювання на більш складні нафтопереробні установки, поряд з атаками на експортну інфраструктуру, чинить тиск як на внутрішній ринок Росії, так і на експортну реалізацію продукції.
Крім внутрішнього дефіциту пального, Росія також стикається зі значним скороченням експорту нафтопродуктів, які приносять набагато більше доходів, ніж продаж сирої нафти. За даними Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA), у червні обсяги відвантаження російських нафтопродуктів через морські порти досягли найнижчого рівня за весь період спостережень.
Санкційний тиск та майбутні перспективи
На тлі цих подій, американський сенатор Ліндсі Грем ініціював законопроєкт про нові санкції проти Росії, який передбачає можливість запровадження мит проти держав, що закуповують російську нафту.
Однак, головне питання залишається відкритим: чи зможуть посилені удари та їхній вплив на російську економіку змінити розрахунки Кремля, враховуючи, що понад чотири роки санкцій, слабкий рубль та міжнародне засудження не призвели до бажаних змін.
Раніше повідомлялося про падіння обсягів переробки нафти в Росії до найнижчого рівня за понад 20 років. Також згадувалося про успішну атаку Сил оборони України на найбільшу на Кавказі нафтобазу «Грушовая» у Новоросійську.
Російська влада вже була змушена знизити вимоги до якості пального для внутрішнього споживання, що свідчить про зростаючий тиск на їхню промисловість.
