**Напруга зростає: Чи виконає Лукашенко вимоги України, чи Білорусь вступить у війну?**
Час спливає. 26 червня, вже цієї п’ятниці, закінчується термін ультиматуму, поставленого Президентом України Володимиром Зеленським білоруському режиму. Але замість того, щоб виконати вимоги, Олександр Лукашенко вирушив у тривале закордонне відрядження, першою зупинкою якого, як і очікувалося, стала Москва. Чому ж білоруський лідер знову їде до Кремля, і що це означає для України та всього регіону?
**Зброя з білоруського неба: як дрони Лукашенка атакують Україну**
Причина візиту Лукашенка до Путіна очевидна: він сам не в змозі демонтувати чотири ретранслятори, розташовані в Гомельській та Брестській областях. Ці ретранслятори, як стверджує Володимир Зеленський, відіграють ключову роль у коригуванні російських дронових атак по Україні. За допомогою цього обладнання завдавалися удари по житлових кварталах, критичній інфраструктурі, включаючи енергетичні об’єкти та важливі залізничні магістралі, такі як лінія Коростень-Ковель.
**Тиждень на роздуми: чи почує Лукашенко заклик до миру?**
19 червня Президент Зеленський дав Лукашенку тиждень на виконання вимоги: “Там ретранслятори на відповідних вишках. Хай зніме цю техніку, хай вимкне цю техніку. Я думаю, що йому тижня буде достатньо цього зробити. Чому я кажу тижня? Тому що зараз кожного дня через це гинуть наші цивільні люди, поранені діти. Якщо він це не зробить, зробимо ми.” Ці слова, сказані під час спільної пресконференції з президентом Гондурасу, звучали як чітке попередження.
**Мовчання Мінська: Кремль відповідає замість Лукашенка**
Однак, білоруський диктатор не дав прямої відповіді на ультиматум українського президента. Натомість, анонсувавши тривале відрядження та зустріч із Путіним, він дав зрозуміти, що рішення залишається за Москвою. Офіційна реакція Кремля була неоднозначною. Речник Путіна Дмитро Пєсков запевнив, що Росія не має сумнівів у здатності Білорусі забезпечити свій суверенітет. Водночас, глава МЗС РФ Сергій Лавров згадав про союзницькі зобов’язання Москви захищати Мінськ “усім комплексом заходів”, натякаючи на договір про гарантії безпеки в межах Союзної держави від березня 2025 року.
**Москва готує пастку: як Росія може втягнути Білорусь у війну**
Американський інститут вивчення війни (ISW) зазначає, що Кремль може використати цей договір як привід для втягнення Білорусі у війну, щоб компенсувати власний дефіцит живої сили. За умовами договору, білоруси та росіяни мають майже однаковий статус громадянства, а отже, й рівні права та обов’язки, включаючи військовий обов’язок.
**Російська пропаганда працює: фейк про удар по білоруських дітях**
Росія вже демонструє свою готовність до ескалації, розкручуючи фейкову інформацію про нібито удар українського дрона по автобусу з білоруськими дітьми в Брянській області. Це типовий прийом для створення емоційного тиску та виправдання агресивних дій.
**Що чекає Україну після закінчення ультиматуму?**
Що ж буде після 26 червня? Чому Лукашенко знову оголошує мобілізацію в Білорусі? Які кампанії тиску з боку Путіна спрямовані на безпосередній вступ Білорусі у війну проти України, і що пишуть про це західні ЗМІ?
**Новий фронт для Росії: як Білорусь стає інструментом Кремля**
Видання The Wall Street Journal повідомляє, що Кремль підштовхує Білорусь до відкриття нового фронту проти України. Перспективи Росії на полі бою слабшають, і Москва шукає шляхи для відволікання українських сил. Кампанія тиску розпочалася на початку цього року. Серед ключових цілей Москви:
* **Використання території Білорусі для запуску дронів по Україні.**
* **Відтягування українських військ з південного та східного напрямків шляхом створення загрози для півночі та заходу України.**
* **Використання Білорусі для операцій проти країн-членів НАТО**, про що неодноразово попереджав Володимир Зеленський.
**Українські попередження: про плани Росії та ризики для НАТО**
Ще в березні цього року український президент заявляв про плани Росії розгорнути в Білорусі наземні станції управління БПЛА дальньої дії, розбудовувати дороги в прикордонних районах та налагоджувати артилерійські позиції. На початку травня з’явилася інформація про специфічну активність на кордоні з Україною та ризик нових операцій проти чернігівсько-київського напрямку, або навіть проти країн НАТО.
**Безпосередньої загрози на кордоні поки немає: але пильність залишається ключовою**
Важливо зазначити, що українське командування наразі не фіксує значних переміщень військової техніки або підтягнення великих контингентів військ безпосередньо до українського кордону з боку Білорусі. Для створення реальної загрози Україні з білоруського напрямку Росії необхідно сконцентрувати близько 70 тисяч військових. За словами командувача Нацгвардії, генерал-майора Олександра Півненка, росіянам навряд чи вдасться так швидко зібрати таку кількість солдатів, враховуючи їхні проблеми на Покровському напрямку, де Сили оборони України завдають значних втрат російській піхоті.
Однак, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський у середині травня наголосив: “Можливі операції на півночі — це реально.” Тому пильність українського військового командування та розвідки залишається надзвичайно важливою.
**Лукашенко: від погроз до “каяття” і назад**
З початку року заяви Лукашенка були доволі суперечливими. У січні, після того, як до Білорусі нібито було завезено російське озброєння, він влаштував раптову масштабну перевірку боєготовності ЗС країни. У квітні він погрожував Україні та НАТО “застосувати все, що є” у разі “загрози існуванню Білорусі”. У травні Лукашенко заявляв про точкову мобілізацію частин для підготовки до війни, а Міноборони Білорусі проводило навчання ракетних військ та авіації із застосуванням ядерної зброї у взаємодії з росіянами.
Але вже в середині червня, в інтерв’ю телеканалу “Аль-Арабія”, Лукашенко несподівано “дав задню”, нібито вибачившись перед Президентом Зеленським. Він запевнив, що з боку Білорусі не варто чекати військових дій. Однак, він говорив подібне і напередодні повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році, коли російські колони наступали з території Білорусі.
**Режим Лукашенка: слова нічого не варті, дії – реальність**
Вже в середу, 24 червня, Лукашенко ще раз довів, що його слова не мають жодної ваги. Міністерство оборони Білорусі розпочало масові виклики військовозобов’язаних у двох прикордонних з Польщею та Литвою регіонах. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга закликав міжнародну спільноту до пильності, зазначивши, що військові навчання, які проводяться в Гродненській області, виклик військовим комісаріатом Ошмянського району близько 2000 призовників та створення попередніх пунктів збору — все це слугує тактикою залякування.
“Хоча офіційно ці заходи класифікуються як рутинна перевірка даних, вони слугують тактикою залякування сусідніх держав. Керівництво Білорусі не демонструє намірів щодо деескалації. Натомість Мінськ посилює свою військову присутність поблизу кордонів України та країн НАТО”, – додав Андрій Сибіга.
** ekonomiчна залежність від Росії: чи зможе Лукашенко вийти з-під контролю?**
Особливо пильно треба стежити за будь-якими маневрами в Білорусі на тлі чергового виклику Лукашенка до Москви. Навряд чи він зможе самостійно демонтувати ретранслятори без суттєвих наслідків для стабільності свого режиму, враховуючи його глибоку економічну залежність від Росії.
**Білорусь – головний постачальник для російської армії?**
Водночас, в умовах переваги Сил оборони України на фронті, успішності українських “далекобійних санкцій” та гострої паливної кризи в Росії, за січень-травень цього року, постачання бензину з Білорусі до Росії зросло в 13 разів. “Ми робимо все, щоб у росіян не було можливості продавати нафту, давати відповідний дизель і нафту своїй армії. Тому що все це витрачається проти нас. Він сьогодні головний постачальник, чи один із головних постачальників для російської армії. Саме Лукашенко, саме Білорусь. Можна це зупинити? Я впевнений, що це в його силах. І це саме він контролює”, – зазначав Президент Зеленський.
**Ретранслятори мовчать? Невідомо, але Україна готова до дій**
У середу, 24 червня, Володимир Зеленський повідомив, що за інформацією від Олександра Сирського та розвідки, ретранслятори в Білорусі не працюють від 22 червня. Чи були вони демонтовані, Україна поки що не знає. Проте варто нагадати, як ще до ультиматуму Зеленського, командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт (Мадяр) Бровді попереджав Лукашенка, що українські військові вже визначили 500 пріоритетних цілей на території Білорусі.
“Мінському гауляйтеру Лукашеску: пес, що лає, не кусає. Птах хижий не такий. Перші 500 цілей вже на олівці. Безкоштовна і дуже практична порада: не лізь у очі Україні”, – заявив тоді Роберт (Мадяр) Бровді.
**Європейські попередження: не послаблювати санкції проти співучасниці війни**
Експерти вважають, що Лукашенко явно переоцінює можливості Путіна щодо допомоги Білорусі. Водночас, європейські посадовці та дипломати попереджають, що це не привід послаблювати санкції проти Білорусі, яка є співучасницею Росії у війні проти України. Йдеться, зокрема, про спроби адміністрації Трампа налагодити діалог із режимом Лукашенка, послаблюючи санкції проти білоруських державних та фінансових установ.
**Загроза для Балтії: що означає російська присутність у Білорусі?**
ТСН.ua неодноразово писав про ризик використання Росією території Білорусі не лише для повторного вторгнення в Україну з півночі, а й для можливого нападу на країни Балтії, зокрема їхнього відрізання від Польщі по Сувальському коридору. Це 65-кілометрова смуга землі, що з’єднує Калінінградську область з Білоруссю. Саме тому європейські дипломати й посадовці дали зрозуміти Путіну, що НАТО має можливості для знищення російських військових об’єктів у Калінінграді.
**Заклик до уваги: майбутнє України та Європи залежить від наших дій**
Ситуація залишається напруженою. Ультиматум України щодо припинення використання білоруської території для агресії проти нас стає останнім шансом для Лукашенка уникнути прямого втягнення у війну. Однак, його залежність від Москви та власні амбіції роблять цей шанс примарним. Україна готується до будь-якого розвитку подій, а міжнародна спільнота має залишатися пильною та продовжувати тиск на агресора.
*Цей матеріал підготовлено редакцією ТСН.ua для забезпечення інформаційної безпеки України та підвищення обізнаності суспільства щодо загроз. Ми прагнемо надавати об’єктивну та достовірну інформацію, що допомагає зрозуміти складні геополітичні процеси.*
