Серйозний виклик багаторічному лідеру: Сербія обирає нове обличчя
Сербія стала свідком значної політичної події: Александар Вучич, багаторічний лідер країни, визнав поразку на дострокових парламентських виборах. Це голосування, яке відбулося на тлі масштабних протестів, стало найсерйознішим викликом його багаторічному домінуванню, а явка виборців сягнула рекордного рівня.
Перемога “Студентського списку”
За словами Александара Вучича, перемогу на виборах здобув “Студентський список” – політична сила, сформована на тлі майже дворічних антиурядових протестів.
Ми ще не маємо остаточних результатів, але на основі вибірки зрозуміло, що ми програли ці вибори. Переміг “Студентський список”.
— Александар Вучич
За попередніми оцінками, “Студентський список” може отримати від 135 до 140 місць у 250-місному парламенті. Сербська прогресивна партія Вучича, за його словами, здобуде близько 105 місць. Інші політичні сили, згідно з цими даними, до парламенту не проходять.
Коріння протестів та боротьба за владу
Дострокові вибори відбулися після майже двох років масштабних студентських протестів. Вони розпочалися у 2024 році після трагедії у місті Нові-Сад, де обвалення навісу на залізничному вокзалі призвело до загибелі 16 людей. Протестувальники вимагали притягнення винних до відповідальності за трагедію та боротьби з корупцією.
З часом студентський рух набув широкої підтримки та перетворився на головного політичного суперника Александара Вучича. Його виборчий список налічував 250 кандидатів, серед яких були викладачі університетів, актори та фермери. Очолив цей список кардіолог Ілія Срданович. Основними пунктами програми “Студентського списку” стали боротьба з корупцією та реформи системи освіти.
Ці вибори стали найсерйознішим викликом для Александара Вучича, який вперше очолив уряд Сербії у 2014 році, а згодом зайняв посаду президента. На нинішніх виборах він балотувався на посаду прем’єр-міністра.
Рекордна явка та ширший контекст
Вибори також запам’яталися рекордною активністю виборців. Станом на 19:00 явка становила 67,6%, що є найвищим показником у Сербії від часу розпаду Югославії у 1992 році.
Ці політичні зміни у Сербії відбуваються на тлі низки гучних відставок у Європі. Зокрема, у липні 2026 року прем’єр-міністр Молдови Александру Мунтяну несподівано подав у відставку, пояснивши це неможливістю виконувати обов’язки відповідно до власних принципів, хоча й не заявив про завершення політичної кар’єри. У червні про свою відставку оголосив прем’єр Великої Британії Кір Стармер, під тиском внутрішньопартійного тиску, але мав залишатися на посаді до обрання нового лідера Лейбористської партії. Інший сценарій був у Вірменії, де Нікол Пашинян подав у відставку у серпні перед початком роботи нового парламенту, але після перемоги його партії на виборах знову очолив уряд.
