“Їх люди не цікавили”: шокуючі зізнання бійців, які пережили СЗЧ, але знову в строю

Війна – це випробування, яке розкриває найглибші струни людської душі. Іноді, щоб знайти свій справжній шлях на полі бою, бійцям доводиться пройти через найскладніші випробування, навіть через самовільне залишення частини (СЗЧ). Здавалося б, це злочин, але реалії показують, що за цим часто стоїть прагнення до справедливості, кращого ставлення та ефективнішого знищення ворога.

200 тисяч шляхів до виживання: масштаб проблеми СЗЧ в Україні

Цифра, озвучена міністром оборони Михайлом Федоровим у Верховній Раді 14 січня 2026 року, вражає: близько 200 тисяч військовослужбовців опинилися в ситуації СЗЧ. Це не просто статистика, це тисячі історій, де людський фактор став вирішальним. Багато з цих бійців не прагнуть втекти від війни, вони шукають можливість служити там, де їх цінують, де є належне забезпечення і де вони можуть максимально реалізувати свій потенціал для перемоги.

«Весь екіпаж „СЗЧ“»: історія роти БпЛА «Балу»

У розслідуванні «Слідство.Інфо» з’явилася неймовірна історія роти БпЛА «Балу» з 225-го окремого штурмового полку. Тут половина екіпажів дронів-перехоплювачів та технічного персоналу мають за плечима досвід СЗЧ. Але, що найважливіше, зараз вони знову ефективно виконують бойові завдання на передовій, збиваючи ворожі цілі.

Микола «Таможня»: вибір між бюрократією та війною

28-річний Микола, позивний «Таможня», до війни працював у центральному апараті митниці. Він міг би не йти на фронт, але усвідомлення того, що «війна в країні», спонукало його до дії. Два роки він служив пілотом дронів у морській піхоті. Бажання перевестися до 225-го ОШП, де, як він вважав, було краще ставлення, зіткнулося зі стіною бюрократії. «Я навіть не вважаю це за СЗЧ», – каже Микола. «З морської піхоти дуже важко перевестися по документах. Я подавав рапорти, дуже довго чекав, а врешті перевівся фактично через СЗЧ. Сказав командуванню, що буду йти, ми потисли один одному руки». Сьогодні він успішно збиває російські «шахеди» на Запорізькому напрямку.

Данило «Голова»: коли людське життя стає менш важливим за майно

23-річний Данило, позивний «Голова», доброволець, також був оператором дронів у морській піхоті. Страшна подія, коли після обстрілу росіянами бліндажа, де перебував його екіпаж, першим запитанням командування було: «що там із майном, а не що з людьми». «Люди були як м’ясо», – з болем згадує Данило. Це стало останньою краплею. «Я вирішив, що там не вийде служба, і пішов у СЗЧ». На відміну від Миколи, який пробув у такому стані один день, Данило переховувався чотири місяці. Його мотивом було не бажання втекти, а прагнення знайти місце, де його цінуватимуть. «Бистрі ноги не бояться. А що боятися? Я в армію пішов добровільно, а добровільно з морської піхоти піти не можу».

Тьома «Тімон»: від піхоти до захисту неба

Інженер Тьома, позивний «Тімон», раніше був піхотинцем у 5-й штурмовій бригаді. Після важких штурмів, не маючи можливості офіційно перевестися, він також вдався до СЗЧ, щоб потрапити до роти малої ППО 225 ОШП.

«Бакс»: з оточення – до ремонтних майстерень

Історія «Бакса» трохи драматичніша. Він воював у складі 57-ї бригади під час запеклих боїв за Вовчанськ улітку 2024 року. «Я ще в 2022 році хотів піти, але мене тоді у військкоматі не брали. Ну вже в 24-му я вирішив зробити подарунок тещі й пішов у військкомат знову», – жартує він. Під час боїв за Вовчанський агрегатний завод, опинившись в оточенні, «Бакс» зіткнувся з реальністю, коли йому довелося вести на позиції мобілізованих, які навіть не пристрілювали автомат. «Я зрозумів: я звиклий до вибухів і знаю, що робити, а він злякається, побіжить вправо чи вліво — і буде „двісті“». Після цього він відмовився виконувати наказ і пішов у СЗЧ. Повернувшись додому, він був зданий сусідом, з яким посварився через гучну музику. Так «Бакс» потрапив до майстерні роти «Балу», де тепер ремонтує та збирає дрони. «Все одно одну справу робимо — і штурмувати, і дрони паяти».

«Зрячий»: від 3D-моделювання до створення майбутнього

Військовий із позивним «Зрячий» (прізвище Сліпець) до мобілізації працював 3D-моделювальником. Він не вірив, що його навички можуть бути потрібні у війську: «Ну я художник. Нащо в армії художники?». Його зупинила поліція в Києві, і так він опинився в навчальному центрі. Там захворів на пневмонію і вже з лікарні пішов у СЗЧ. Через знайомих він домовився про службу у 225-му полку. Але командир роти «Балу» був у захваті, коли «Зрячий» розповів про свої навички 3D-художника. Тепер він моделює деталі до дронів та корпусів вибухівок. «Ну це як робота, тільки без вихідних, відчуваю, що роблю щось корисне, в мене суперумови».

Іван «Муха»: п’ятий рік на фронті, вірний своїй справі

Іван, позивний «Муха», другий пілот в розрахунку, який збиває найнебезпечніші російські безпілотники «Молнія». Це його п’ятий рік на фронті. Він підписав контракт ще до повномасштабного вторгнення. Спочатку був піхотинцем у 92-й бригаді, звідки також перевівся через СЗЧ. «З піхоти так просто не відпустять», – пояснює «Муха». «Я поставив до відома, що йду. І пішов. Сказав: „Я поїхав додому, чао“. І все, зібрав чемодан, передав справи…» Але тяга до захисту своєї країни виявилася сильнішою: «Ну просто тягне сюда вже, як дім рідний. Додому до жінки вже їдеш тільки у гості».

Надія на зміни: ротація, демобілізація та відповідальність

225-й окремий штурмовий полк став прикладом того, як військові, які самовільно залишили частину, можуть знайти кращі умови служби. Однак, важливо розуміти, що самовільне залишення частини під час воєнного стану – це кримінальна відповідальність, що карається позбавленням волі від 5 до 10 років. Від початку повномасштабного вторгнення в Україні відкрили понад 230 тисяч справ щодо СЗЧ.

Водночас, Верховна Рада працює над важливими змінами для військових. Нові законопроєкти передбачають обов’язкову ротацію після 90 днів на фронті та право на демобілізацію за певних умов. Це кроки, спрямовані на гуманізацію служби та підтримку тих, хто захищає Україну.

Ці історії – це не виправдання, а спроба зрозуміти причини, які штовхають людей на такі кроки. Це свідчення того, що за кожним бійцем стоїть людина зі своїми почуттями, прагненнями та бажанням служити ефективно. І саме усвідомлення цього, а також створення умов для гідної служби, є ключем до перемоги.