Часто, говорячи про середньовічну державу зі столицею в Києві, ми використовуємо термін «Київська Русь». Однак, як з’ясовується, це словосполучення є сучасним винаходом, а її мешканці називали свою державу зовсім інакше. Філологиня Аліна Острозька розкрила історію виникнення цього терміна та пояснила, чому спроби Росії привласнити українську спадщину є історичною маніпуляцією.
Справжні назви держави: «Русь» та «руська земля»
За словами Аліни Острозької, у писемних пам’ятках XI–XIII століть, які свідчать про життя давньої держави, ніколи не зустрічається термін «Київська Русь». Натомість, сучасники вживали винятково дві назви: «Русь» або «руська земля». Форма «Київська Русь» з’явилася значно пізніше.
XIX століття: народження терміна «Київська Русь»
Філологиня пояснює, що термін «Київська Русь» утвердився в історіографії лише у XIX столітті. Він слугував науковим інструментом для істориків.
Він допомагав історикам відрізняти середньовічну Русь із центром в Києві від пізніших держав і земель, які теж використовували назву «Русь».
— Аліна Острозька
Російська пропаганда та привласнення спадщини
З часом, як зазначає Острозька, російська імперська пропаганда адаптувала цей науковий термін для створення власної концепції. Метою було представити давню київську державу як початковий етап історії Росії. Михайло Грушевський ще за життя вказував на цю маніпуляцію, наголошуючи на неприпустимості автоматичного перетворення історії Русі на початок російської державності.
Від Великого князівства Московського до Російської імперії
Аліна Острозька нагадує, що до XVI століття сусідня країна мала офіційну назву Велике князівство Московське. Пізніше воно трансформувалося в Московське царство. Лише у 1721 році, за Петра І, відбулося перейменування на Російську імперію. Цей крок був частиною прагнення привласнити спадщину давньої Русі.
«Руський» проти «російський»: важливе розмежування
Важливою відмінністю, на яку звертає увагу філологиня, є розмежування понять «руський» та «російський».
Тому важливо не плутати поняття «руський», тобто пов’язаний з Руссю, і «російський», тобто пов’язаний із сучасною Росією. Це різні історичні поняття.
— Аліна Острозька
Розуміння цієї різниці є ключовим для коректного осмислення історії та уникнення історичних маніпуляцій.
Лексичні норми української мови
Окрім історичних аспектів, у тексті також наводяться приклади правильного вживання слів в українській мові, що свідчить про увагу до мовної чистоти та відхід від калькування з російської. Зокрема, рекомендується уникати слів «переписка» та «переписуватися», натомість вживати «листування» та «листуватися» (або «обмінюватися повідомленнями»).
