Два масивні айсберги, що утворилися в Антарктиді, наразі рухаються в напрямку британського острова Південна Джорджія. Особливе занепокоєння науковців викликає потенційна небезпека, яку можуть становити уламки льоду.
Крижані гіганти в Атлантиці
Два величезні айсберги, які відкололися від Антарктиди кілька років тому, наближаються до віддаленого британського острова Південна Джорджія. Один з них за своїми розмірами співмірний з територією Великого Лондона. Науковці попереджають, що ці крижані гіганти можуть створити небезпеку для судноплавства та негативно вплинути на місцеву екосистему. Цю інформацію поширює видання Daily Mail, посилаючись на дослідників.
Згідно з даними супутникових знімків, отриманих у рамках європейської програми Copernicus, айсберги A81 та D32 зараз дрейфують у морі Скотія, розташованому в південній частині Атлантичного океану. Вони вже подолали тисячі кілометрів від узбережжя Антарктиди і наблизилися до острова Південна Джорджія.
Детальніше про айсберги
Найбільший з айсбергів, A81, відколовся від антарктичного шельфового льодовика Бранта у січні 2023 року. Його площа становить приблизно 1340 квадратних кілометрів, що дорівнює території Великого Лондона. Другий айсберг, D32, значно менший. Він відокремився від шельфового льодовика Амері у жовтні 2022 року, а його площа сягає близько 106 квадратних кілометрів.
Можливі сценарії розвитку подій
Хоча обидві крижані брили рухаються в напрямку Південної Джорджії, науковці не вважають їх безпосереднє зіткнення з островом найімовірнішим сценарієм. Професор Грант Бігг з Шеффілдського університету зазначив, що у більшості попередніх випадків великі айсберги проходили на північ або південь від острова.
Полярний океанограф Британської антарктичної служби Ендрю Мейєрс також припускає, що потужна океанічна течія може спрямувати A81 та D32 вздовж континентального шельфу навколо Південної Джорджії проти годинникової стрілки.
Проте існує й інший, менш оптимістичний сценарій. Якщо підводні частини айсбергів виявляться достатньо глибокими, крижані масиви можуть зачепитися за морське дно та сісти на мілину. Південна Джорджія розташована на ізольованій ділянці континентального шельфу. Глибина шельфу переважно становить 100–200 метрів, а сам шельф простягається приблизно на 50–100 кілометрів від узбережжя.
За словами океанографа та кліматолога Роберта Марша з Саутгемптонського університету, враховуючи підводні розміри обох айсбергів, вони можуть сісти на мілину приблизно за 100 кілометрів на південний захід від острова, поблизу краю шельфу.
Схожа ситуація вже мала місце з іншим гігантським айсбергом — A23a. У березні минулого року він сів на мілину неподалік Південної Джорджії, але згодом відновив рух і продовжив дрейфувати навколо острова.
Загрози для судноплавства та екосистеми
Дослідники наголошують, що найбільшу загрозу для судноплавства можуть становити не самі гігантські айсберги, а значно менші уламки, які утворюються внаслідок їхнього руйнування. Ендрю Мейєрс пояснив, що великі крижані масиви постійно відстежуються за допомогою супутників. Це дозволяє суднам, що проходять Південним океаном, завчасно змінювати маршрут та уникати небезпечного зближення.
Натомість під час танення або розколювання айсбергів утворюються численні дрібніші брили. Деякі з них можуть мати розмір будинку, а інші — приблизно з автомобіль. Такі уламки значно складніше виявити за допомогою радарів. Особливо небезпечними вони стають у темну пору доби, коли екіпажам важче помітити кригу на воді. Саме тому рибальським і туристичним суднам необхідно уникати районів, де після проходження великих айсбергів можуть залишатися численні уламки.
Варто зазначити, що основні трансатлантичні судноплавні маршрути проходять значно північніше, а промисловий вилов криля поблизу Південної Джорджії також зосереджений із північного боку острова.
Якщо A81 або D32 застрягнуть на континентальному шельфі Південної Джорджії, їхня тривала присутність може позначитися на місцевій екосистемі. Професор Роберт Марш пояснює, що антарктичні айсберги містять частинки гірських порід, збагачені різними мікроелементами, які потрапляють у кригу під час її контакту з антарктичними породами. Коли айсберг поступово тане, ці речовини вивільняються у воду та діють як природне добриво для океану. Це може сприяти активному розмноженню фітопланктону — мікроскопічних організмів, які складають основу морського харчового ланцюга. Збільшення кількості фітопланктону потенційно здатне позитивно вплинути на інші організми місцевої екосистеми.
Однак науковці попереджають і про протилежні наслідки. Якщо великий айсберг надовго залишиться на одному місці, його танення може порушити температурний режим води та змінити місцеві течії. Такі зміни здатні вплинути на морських мешканців, які пристосувалися до наявних умов.
Історія айсберга A81
Історія айсберга A81 почалася задовго до того, як він вирушив у відкритий океан. Ще у 2012 році дослідники помітили, що на шельфовому льодовику Бранта почала розширюватися велика тріщина, відома як Chasm-1. Вона розташовувалася приблизно за 20 кілометрів від британської антарктичної дослідницької станції Галлея. Через загрозу подальшого розколювання льодовика у 2016 році науковці вирішили перенести станцію далі вглиб льодового шельфу, щоб убезпечити дослідницький комплекс. У січні 2023 року тріщина зрештою пройшла через льодовик, внаслідок чого від нього відокремився гігантський айсберг A81. Відтоді за його переміщенням продовжують спостерігати за допомогою супутників.
Наглядаючи за майбутнім
Наразі дослідники уважно відстежують рух обох крижаних масивів. Їхнє наближення до Південної Джорджії збігається з весняним періодом цвітіння фітопланктону в Південній півкулі. Науковці прагнуть з’ясувати, чи пройдуть A81 та D32 повз острів, чи залишаться поблизу нього, а також які наслідки це матиме для навколишніх вод і морських організмів.
