Останніми часами відносини між Україною та Польщею переживають непростий період. Однак, є шанс на порозуміння, якщо Варшава буде готова його побачити. Важливо, щоб обидві сторони знизили градус політичного протистояння та не розпалювали антиукраїнські настрої. У Києві чудово розуміють, що повторення скандалів, подібних до того, що стався з орденами, Україні не потрібні. Водночас, і Польща має докласти зусиль для налагодження діалогу.
Історична пам’ять: Камінь спотикання
Спільна історична пам’ять, на жаль, не є сферою, де Україна та Польща легко досягнуть порозуміння. Саме це питання впливає на всі аспекти двосторонніх відносин, включно з оборонною співпрацею та військовою допомогою. Це підтверджується соціологічними опитуваннями в Польщі. Державний секретар Міністерства оборони Польщі Павел Залевський під час зустрічі з українськими журналістами у Варшаві зазначив, що не слід “називати українські підрозділи прізвищами людей, які відповідальні за злочини проти поляків”.
Йдеться про травневий указ Президента України Володимира Зеленського про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій “Північ” Сил спеціальних операцій (ССО) ЗСУ почесного найменування “імені Героїв УПА”. Цей указ викликав значний резонанс у польському політикумі та суспільстві, призвівши до скандалу з орденами. Цей інцидент став показовим для обох країн. З одного боку, українці, які п’ять років протистоять російській агресії, не приділяли достатньої уваги тому, наскільки питання історичної пам’яті важливе для переважної більшості поляків, а не лише для політиків, які використовують “антиукраїнську карту” для отримання електоральних балів. З іншого боку, скандал продемонстрував, що польський політикум і значна частина суспільства не сприймають права України мати власний погляд на історію та власних героїв. Результати соцопитувань підтверджують це: за даними CBOS у липні, лише 44% поляків визнають право українців на власних героїв.
Польський політикум не сприймає пропозицію українських колег про те, “щоб залишити питання трактування спільної історії історикам”. Також не вдасться повернутися до формули “Пробачаємо і просимо прощення”. Замість цього, ключовим фактором для порозуміння може стати взаємна повага до права кожної сторони визнавати власних героїв. Проте, польські політики, незалежно від політичних поглядів, відкрито заявляють, що “з Бандерою та Шухевичем Україна до ЄС не вступить”.
Ви хочете вступити до ЄС, і ми маємо на це погодитися, а не ви. У вас є стільки бездоганних героїв, які зараз захищають країну, навіщо вам ті, хто вбивав людей.
— сказав міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський під час зустрічі з групою українських журналістів, порівнюючи процес вступу до Євросоюзу з “лондонським клубом”, де необхідно переконати всіх у джентльменській поведінці.
Відповідаючи на запитання щодо можливості вступу України до ЄС до завершення війни, віцемаршалок Сенату Магдалена Бєят зазначила: “Мені здається, що до закінчення війни Україна не зможе вступити до ЄС. Але я навчилася в політиці ніколи не казати слово ‘ніколи’. Все можливо. Але, дивлячись на це з сьогоднішньої перспективи, це неможливо”. Подібні думки висловлювалися і в інших європейських столицях, здебільшого через страх бути втягнутими у війну з Росією. Часто звучала теза, що Україна сприймає членство в ЄС як замінник безпеки, оскільки вступ до НАТО поки неможливий. Однак, це не відповідає дійсності, адже Україна давно є провайдером безпеки.
У Києві розуміють, що ще одного скандалу, подібного до випадку з орденами, слід уникати, особливо напередодні парламентських виборів у Польщі, запланованих на осінь 2027 року. Також є розуміння, що питання історичної пам’яті постануть гостро перед вступом України до ЄС, як це зараз спостерігається з історичними та мовними вимогами Болгарії до Північної Македонії. Водночас, Україна очікує від польської сторони розуміння того, що українці борються за виживання у війні з Росією, і це є головним пріоритетом на сьогодні. Таким чином, досягти порозуміння щодо спільної історичної пам’яті між Києвом і Варшавою навряд чи вдасться, особливо враховуючи активне використання цієї теми політиками.
Три сфери, що можуть об’єднати Україну та Польщу
Незважаючи на історичні розбіжності, існують сфери, де співпраця між Україною та Польщею може бути надзвичайно плідною.
1. Оборонна співпраця
За словами польських посадовців, близько 90% міжнародної військової допомоги Україна отримує через територію Польщі, яка виступає головним логістичним хабом. Колишній президент Польщі Анджей Дуда минулого року публічно критикував ставлення України та її союзників до аеропорту Жешув та польських автомагістралей, наголошуючи, що це польська територія.
Наприклад, я вважаю, що як українці, так і наші союзники просто вважають, що аеропорт у Жешуві та наші автомагістралі належать їм, ніби це їхнє. Але це не їхнє. Це наше. Тому, якщо комусь щось не подобається, то закриваємо і до побачення.
— сказав Дуда влітку 2025 року.
Однак, під час зустрічі з держсекретарем Залевським у Міністерстві оборони, польська сторона запевнила, що найважливішим для них є підтримка України, незалежно від політичних заяв. Польські військові та медики активно переймають український бойовий досвід, що є чудовим підґрунтям для співпраці. Це також стосується дронових технологій. Минулого року міністри оборони обох країн підписали меморандум про співпрацю у сфері безпілотних авіаційних систем. У лютому цього року Президенти Зеленський та Туск підписали лист про наміри щодо спільного виробництва оборонної продукції, зокрема БПЛА. Польща має отримати доступ до українських дронових технологій в обмін на передачу Україні польських МіГ-29. Проте, у червні польський міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш звинуватив Україну в невиконанні обіцянки щодо передачі технологій, хоча міГ-29 потребують значної модернізації та вирішення питання фінансування.
2. Переговори щодо врегулювання війни
Польські політики, дипломати та експерти констатують, що більшість поляків не ототожнюють боротьбу українців із захистом самої Польщі та Європи. Згідно з опитуванням SW Research для Rzeczpospolita за липень цього року, лише 38,5% поляків вважають, що передача польської зброї Україні зміцнює безпеку самої Польщі. Соціолог Лукаш Мазуркевич зазначає, що існує небажання поляків бути втягнутими у війну, і більшість суспільства виступає проти відправлення військ до України.
Водночас, у польському суспільстві існує запит на участь Польщі в переговорах щодо завершення війни. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск назвав “непорозумінням” відсутність польських представників на зустрічі в Осло, де Президент Зеленський зустрівся з лідерами Норвегії, Фінляндії та спецпредставником Трампа. Україна зі свого боку може активніше лобіювати присутність польських представників на таких переговорах або ж ефективніше комунікувати з Варшавою за їхніми результатами. Це особливо актуально зараз, коли представники польської влади стали на захист України на тлі загострення відносин між Києвом та Вашингтоном та солідаризації Трампа з Путіним.
Польща також може продовжити переговори в рамках НАТО щодо можливості закриття неба над західними регіонами України. Київ постійно піднімає це питання. Хоча створення інтегрованої системи ППО України та її сусідів обговорювалося, це поки що неможливо. Неофіційно польські політики зазначають, що якщо Польща почне збивати російські цілі над територією України, вона може втратити власні гарантії безпеки, ймовірно, маючи на увазі американські.
3. Боротьба з російською дезінформацією
Це найбільш реальна сфера, де Україна та Польща мають шанс на продуктивну співпрацю, проте це залежить від бажання польської сторони. Існують окремі ініціативи на рівні медіа та громадянських суспільств, але цього недостатньо. Ситуацію також не полегшують ризиковані політичні маневри, спрямовані на антиєвропейські та проросійські сили в Польщі. Зокрема, президент Кароль Навроцький непрямо допустив участь “Конфедерації корони польської” у правому “сенатському пакті”, попри наявність незалежних розслідувань, що доводять зв’язок оточення євродепутата Ґжеґожа Брауна з Росією.
Під час візиту до Варшави часто доводилося чути, що близько 20% поляків повірили російській дезінформації про те, що у вересні 2025 року польський повітряний простір порушили українські, а не російські дрони. Насправді, цифра у 24% є результатом аналізу польського аналітичного центру та проєкту Res Futura, а не репрезентативного соцопитування. Всі польські політики, дипломати та експерти підтверджують високу активність російської пропаганди в польському сегменті соцмереж та її реальний вплив на громадян. При цьому, посилаючись на демократію і плюралізм думок, у Польщі ігнорують проросійські тези, зокрема від Ґжеґожа Брауна, та просування проросійських наративів деякими популярними польськими ЗМІ на YouTube. Прикладом може слугувати репортаж польської журналістки Марії Вєрніковської з російського Калінінграда для YouTube-каналу Kanał Zero, який був засуджений польськими журналістами та посадовцями за надмірне співчуття до росіян та створення позитивного образу Росії.
