Аграрний землетрус у ЄС: Як вступ України та Молдови змінить європейське сільське господарство
Перспектива вступу України та Молдови до Європейського Союзу викликає значні дискусії, особливо серед європейських фермерів. Потенціал українського аграрного сектору, що значно перевищує можливості існуючих членів ЄС, ставить під сумнів стабільність спільного ринку та змушує переосмислити Спільну аграрну політику (САП).
Український аграрний гігант: Розмір та потенціал
Україна, навіть без урахування окупованих територій, володіє вражаючою кількістю сільськогосподарських земель – 32 мільйони гектарів, з яких 26 мільйонів активно обробляються. Це майже вдвічі більше, ніж у Франції (17 мільйонів гектарів) і втричі більше, ніж в Іспанії чи Польщі (по 11 мільйонів гектарів).
У разі вступу до ЄС, Україна перетвориться на найбільшого виробника зернових та олійних культур, зокрема ріпаку, соняшнику та сої. Молдова, хоч і має значно менші угіддя – 1,87 мільйона гектарів, також користується геополітичним імпульсом і проходить переговори про членство паралельно з Україною.
Випробування війни та стійкість українського аграрного сектору
Повномасштабне вторгнення Росії завдало нищівного удару по українському аграрному сектору. Блокування портів, знищення переробних підприємств, забруднення ґрунтів мінами та знищення посівів і техніки – все це стало серйозними викликами. Однак, українські фермери продемонстрували надзвичайну стійкість.
Вони зберегли контроль над портами, відкрили нові експортні маршрути, відновили насіннєвий фонд та врожай, перебудували логістику. Як зазначив колишній міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко:
Це ніби ще одна лінія фронту. Для нас хліб — святиня, а посівна є символом життя. Ви не уявляєте, що це означає для українців, які пережили дві світові війни та Голодомор.
Ів Ле Морван, керівник напряму ланцюгів постачання та ринків французького аналітичного центру Agrillées, підкреслює, що успіх України – це не лише родючість ґрунтів, а й потужний людський капітал та стійкість логістичних і торговельних ланцюгів.
Напруженість із сусідами та протести
Зростання українського аграрного експорту вже призвело до напруженості з сусідніми країнами. Угорщина, Польща та Словаччина запровадили заборону на імпорт окремих видів української продукції, звинувачуючи її у недобросовісній конкуренції.
Дануц Андруш, румунський фермер, який брав участь у протестах, тепер має більш помірковану позицію:
Не думаю, що це добре, адже це може дестабілізувати ринок. Але кожен народ має право сам вирішувати свою долю. Якщо вони дотримуватимуться правил, у мене немає жодних заперечень.
Спільна аграрна політика ЄС на порозі реформ
Потенційна дестабілізація ринку, спричинена приєднанням такого великого аграрного виробника, як Україна, може стати каталізатором для масштабної реформи Спільної аграрної політики ЄС. Ів Ле Морван порівнює нинішні переговори з розширеннями 1986 року (Іспанія та Португалія) та 2004–2007 років (країни Центральної Європи), які також вимагали суттєвих змін.
Однак, експерт наголошує, що Україна успадкувала іншу модель аграрної економіки, яка не вписується в нинішню систему ЄС. Це означає, що для України можуть бути два сценарії: або особливий формат вступу без повноцінного членства, або глибока реформа САП із довгостроковими механізмами захисту ринку.
Ельза Реньє, дослідниця аграрної політики Sciences Po, зазначає, що САП може суттєво змінитися, адже тривають переговори щодо нової фінансової рамки на 2028–2034 роки. Можливі варіанти включають збільшення бюджету САП, скорочення фінансування для країн-членів або окрему модель підтримки для України.
Геополітичне значення продовольчого суверенітету
Війна в Україні, конфлікт в Ірані та агресивна політика Китаю чітко демонструють, що продовольчий суверенітет став питанням геополітики. Приєднання України, “житниці світу”, може зробити ЄС провідним світовим аграрним експортером і посилити його внутрішню стійкість.
Представник Європейської комісії наголошує, що політика розширення ЄС є “геостратегічною інвестицією в мир, стабільність, вплив, конкурентоспроможність і довгострокову безпеку”.
Молдовський досвід: Виклики та можливості
Молдова вже пройшла частину шляху інтеграції через Угоду про асоціацію та Поглиблену та всеохопну зону вільної торгівлі (DCFTA). Ця угода надала молдовським аграріям доступ до ринку ЄС, що призвело до успіхів, наприклад, у постачанні соняшнику.
Однак, DCFTA також вимагає від молдовських фермерів адаптації до жорсткіших європейських стандартів, що збільшує витрати. Фермер із півночі Молдови Даніель Леаху скаржиться:
Ми вже працюємо за правилами Європейського Союзу, але не отримуємо тієї підтримки, яку мають європейські фермери.
Молдовські фермери підкреслюють необхідність реалістичних перехідних періодів та програм підтримки для адаптації аграрного сектору.
Іон Тулей, молдовський фермер, оптимістично дивиться на майбутнє:
Хто хоче продавати — продаватиме. Хто хоче працювати — працюватиме. Європейський ринок не забирає в нас землю, він вимагає якості. У нас є родючі ґрунти, у нас є люди, які вміють працювати. Усе інше залежить від того, як ми самі вирішимо діяти на великому ринку.
Високі стандарти та готовність до адаптації
Європейські фермери побоюються припливу дешевшої продукції з України та Молдови. Однак, молдовський фермер Діну Тодос зазначає, що викликом для аграріїв країн-кандидатів є потрапляння на ринки ЄС, які висувають надзвичайно високі вимоги до якості, обсягів та стабільності поставок.
Ів Ле Морван підсумовує:
Здатність Європи інтегрувати українське сільське господарство в його нинішньому вигляді водночас ставить і зворотне питання: наскільки сама Україна готова адаптуватися до правил ЄС і його моделі ведення аграрного бізнесу.
Україна на шляху до ЄС: Внутрішня робота та перспективи
Тарас Качка, колишній віцепрем’єр-міністр України, заявив, що для України це рік інтенсивної внутрішньої роботи, спрямованої на формування необхідної законодавчої бази, системи стратегічного планування, платіжного агентства та цифрових інструментів.
Олександр Слусарі переконаний, що європейська інтеграція є єдиним реальним шляхом до модернізації аграрного сектору. Він наводить приклад країн Східної Європи, які здійснили масштабне оновлення під час підготовки до вступу, отримавши доступ до європейських фондів.
Молдовські фермери сподіваються, що розумні переговори та пріоритет підтримки малих і середніх господарств дозволять досягти рівня Румунії чи Словаччини вже за п’ять років.
