Особисте життя видатної української поетеси Лесі Українки, справжнє ім’я якої Лариса Косач-Квітка, було набагато багатограннішим і трагічнішим, ніж це може здатися на перший погляд, попри лише один офіційний шлюб. Її серце торкнулося чотири знакові постаті, кожна з яких залишила свій відбиток. Ми зібрали для вас маловідомі факти про її любовні переживання.

Перше юнацьке захоплення: Максим Славінський

Коли Лесі було всього 15 років, її серце вперше забилося сильніше від зустрічі з Максимом Славінським, другом старшого брата. Хоча їхні стосунки не переросли у серйозний роман, Леся згадувала Максима у своїх листах. Його життєвий шлях був сповнений поневірянь: він одружився з іншою, побудував політичну кар’єру в УНР, а згодом був змушений тікати від переслідувань. Його життя трагічно обірвалося в київській в’язниці після катувань. Цікаво, що мати Лесі, Олена Пчілка, не схвалювала цей зв’язок, вважаючи Максима негідним своєї доньки.

Екзотичне захоплення: Нестор Гамбарашвілі

У 24 роки Леся Українка пережила сильне захоплення грузинським студентом Нестором Гамбарашвілі. Він навчався в Києві, а родина Косачів, що мешкала неподалік Ботанічного саду, допомагала йому з вивченням іноземних мов. Леся писала про нього у своїх листах, відзначаючи його «кротость і терпіння» та з нетерпінням чекаючи його повернення. Нестор згадував родину Косачів як «високо культурну, демократичну та сердечну», а стосунки з Лесею — «особливо хорошими та товариськими». Він навіть привіз їй кинджал із Грузії. Проте, коли Леся поїхала на лікування до Ялти, Нестор одружився з русифікованою грекинею. Ця зрада глибоко вразила поетесу. Через 60 років, у 1958 році, він відвідав її могилу, залишивши в спогадах гіркі зізнання:

Сум і туга давили мені груди, багато миттєвостей нашої дружби спливали й проносились в пам’яті. Було тяжко-тяжко, до сліз, які мимоволі котилися по обличчю.

— Нестор Гамбарашвілі

Невзаємне, але глибоке кохання: Сергій Мержинський

Одним із найсильніших, але водночас трагічних кохань Лесі Українки став Сергій Мержинський, білоруський марксист. Вони познайомилися в Ялті, де обидва лікувалися від туберкульозу. Сергій не приховував, що його серце належить іншій жінці. Попри це, Леся була готова віддати йому все:

Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе.

— Леся Українка

Коли стан Сергія погіршився, Леся, попри власне слабке здоров’я, вирушила до Мінська, щоб бути поруч із ним. Її відданість і любов вилилися у пронизливі рядки:

Все, все покинуть, до тебе полинуть, Мій ти єдиний, мій зламаний квіте! Все, все покинуть, з тобою загинуть, То було б щастя, мій згублений світе!

— Леся Українка

Сергій Мержинський помер на руках Лесі Українки, залишивши глибокий слід у її душі. Вона до кінця життя носила чорний одяг, хоча й вийшла заміж через кілька років.

Особлива жінка: Ольга Кобилянська

Відомо про глибоку дружбу Лесі Українки з Ольгою Кобилянською. Після смерті Сергія Мержинського, Леся знайшла розраду саме в обіймах своєї подруги. Їхні стосунки іноді трактують як «лебійську платонічну любов» через ніжні звертання у листах. Вони виробили особливий стиль спілкування, звертаючись одна до одної у третій особі, використовуючи псевдоніми «хтось біленький» і «хтось чорненький».

У листах Леся висловлювала глибокі почуття:

Чи хтось чує, як його хтось любить? Хтось його так високо ставить в думці своїй і так заздро боронить від всього, що може вразити чи образити. Нехай хтось не зневажає себе, нехай хтось плаче, коли йому тяжко, але нехай не катує себе, бо комусь іншому болить від того, дуже болить… Ні, ні, хтось тільки зробить паси дуже-дуже ніжно і не буде вже нічого казати, а хтось і так буде знати чиїсь думки.

— Леся Українка

Їхнє знайомство відбулося у 1898 році в Києві. Збереглося 59 листів їхнього епістолярію, переважно від Лесі до Ольги.

Останній шлюб: Климент Квітка

У 1901 році, вже після смерті Мержинського, Леся Українка познайомилася з Климентом Квіткою, етнографом і фольклористом, який був молодший за неї на 9 років. Їхнє знайомство відбулося на літературно-артистичному вечорі. Незважаючи на категоричну незгоду матері Лесі, яка називала Климента «жебраком» і «безчесною людиною», закохані одружилися влітку того ж року в Києві.

У листі до матері від 25 липня Леся писала:

Люба мамочко! Справа скінчена — ми звінчались сьогодні, в 1-й годині дня. Знайшли попа, що порадив коротший спосіб без оглашеній. Хоч сяк, хоч так дивитись на сей обряд, то все можна сказати: grace a Dieu c’est fini.Ми не запрошували нікого, крім свідків… Я не кликала нікого з церкви до нас, бо думала, що Кльоні (Климентію) краще скоріше перейти від урочистого до звичайного… Він… втомлений попередньою турботою та й відправою (ми в далекій церкві вінчались)… Більше не пишу, бо втомлена і мушу чимось зайнятись, аби вернути вагу душевну.

— Леся Українка

Останні роки подружжя провело в Грузії. Цей період був складним: хвороба Лесі прогресувала, Климент також не почувався добре і був незадоволений своєю роботою в суді. Сімейне життя ускладнювалося зрадами Климентія, постійними переїздами, чужим середовищем та фінансовими труднощами.

Климент Квітка пережив Лесю Українку, померши у віці 33 років. Він прожив довге життя, став видатним етнографом, пережив сталінські табори, а у 65 років одружився вдруге з піаністкою Галиною Кащеєвою, молодшою від нього на 40 років.