Трагічна звістка сколихнула Україну: на фронті загинув Борис Гора, видатний мандрівник, спелеолог і майстер спорту з Тернопільщини. Він пішов захищати Батьківщину добровольцем. Сумну новину повідомила його донька Аліна Ярмакова, зазначивши, що її батько загинув у бою 19 жовтня. Наразі родина очікує результатів ДНК-експертизи.
Борис Гора народився 10 березня 1969 року. Його життя було нерозривно пов’язане з дослідженням природи. Він був не лише гідом, але й майстром спорту України з водного туризму, а також засновником туристичного клубу «Кристал», що діяв при «Пласті». Його дім, розташований біля відомої печери «Млинки» у селі Залісся на Тернопільщині, став справжньою спелеобазою. Протягом багатьох років Борис проводив захопливі підземні екскурсії, організовував водні сплави Дністром та гірські походи, які запам’яталися багатьом поколінням мандрівників.
Борис Гора щиро любив рідний край, природу та сповідував рідновір’я. У своїй оселі він дбайливо зберігав унікальний експонат – єдиний на Тернопільщині човен, виготовлений з очерету. Цей подарунок від автора, мандрівника зі Львівщини Миколи Рудя, став символом його глибокої поваги до традицій та природних матеріалів. У 2020 році Борис Гора був відзначений як один із героїв масштабного фотопроєкту Ukraїner «100 облич України», що підкреслює його значущість у культурному та громадському житті країни.
Спогади близьких та друзів
Новина про загибель Бориса Гори залишила глибокий слід у серцях багатьох, хто знав цю незвичайну людину. Рідні, друзі та вихованці діляться своїми емоціями та теплими спогадами.
Син Бориса, військовослужбовець Любко Гора, написав зворушливе прощальне слово до батька:
Таких більше немає. Таких в принципі не може бути. Такими, як ти, заборонено створюватися світом. Але ти обійшов цей світ, тебе не цікавили його закони. Ти ЖИВ своє життя, і прожив його сповна, більше за всіх.
— Любко Гора
Друг Бориса, Святослав Зюзін, назвав його людиною-легендою. Він пригадав свою першу поїздку до печер «Млинки»:
Зараз у це важко повірити, проте мій перший студентський виїзд був не в гори, а до Бориса в „Млинки“. Я спав на старій хаті, без спальника і змерз настільки, що я думав, як би то до ранку дотягнути.
— Святослав Зюзін
За словами Святослава, Борис був непростим у спілкуванні, але з ним завжди вдавалося легко домовитися про мандрівки.
Львівський депутат Андрій Мочурад назвав Бориса Гору справжнім «феноменом», відзначивши його невичерпну енергію та здатність захоплювати інших:
Це був не чоловік, а феномен. Як козацький хрест — малозрозумілий, але той, що викликає повагу і бажання схилитися, який ніби існує століттями… Скільки в нього було енергії і запалу. Дивний дивак, що захоплював собою.
— Андрій Мочурад
Журналіст і місцевий депутат Андрій Шкула поділився спогадом про знайомство з Борисом Горою у 2008 році. Тоді Борис організував у Тернополі безкоштовні катання на катамаранах, щоб відсвяткувати день народження своєї доньки Аліни та поділитися цією радістю з містянами.
Дослідниця Дарця Веретюк змалювала складну, але виняткову вдачу Бориса:
Впертий буркун, який ненавидів і висміював будь-які спроби покращити своє перше благеньке туристичне спорядження, бо що це за „понти“. Навіть якщо це перші, 20 років тому пошиті власноруч бахіли, аби сніг в горах не засипався в капці. Бо справдешній турист в гори має йти в джінсах і гумаках, ніяк інакше.
— Дарця Веретюк
Шлях захисника України
Борис Гора почав волонтерити з перших днів війни. З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації, він добровільно долучився до лав Збройних сил України, демонструючи свою відданість державі та готовність стати на її захист.
