Минає вже чотири роки відтоді, як стався жахливий теракт в Оленівці, внаслідок якого загинули десятки українських військовополонених. Понад дев’яносто бійців бригади «Азов» досі перебувають у російському полоні, і багато з них пройшли через страшні випробування у так званому «бараку № 200». Це історія тих, хто вижив, та тих, хто продовжує чекати на своїх рідних.
Випробування Олега Лобова та Бійців «Азову»
Анна Лобова вже п’ятий рік чекає на повернення свого чоловіка, Олега, з полону. Олег, азовець, який брав участь у запеклих боях за Маріуполь. Під час цих боїв він втратив свого брата-близнюка, Віталія, який загинув під час перегрупування на «Азовсталь». У травні 2022 року, разом із усім гарнізоном Маріуполя, Олег, за наказом вищого командування, здався у так званий «почесний полон». Тисячі українських захисників, серед яких був і Олег Лобов, опинилися у страшній Оленівській колонії.
Приблизно через два місяці полону, наприкінці липня 2022 року, російські окупанти раптово переселили Олега та ще 192 азовців в окремий, ізольований барак, розташований на території промзони колонії.
Я прокинувся вже безпосередньо від того, що отримав поранення. Я не чув самого вибуху чи прильоту — я прокинувся від пекучого, розривного болю в животі. Мені здається, це була частина металевого даху… Там були гострі залізні осколки, які пройшли крізь мене наскрізь.
— «Крафт», боєць бригади «Азов»
Я прокинувся від того, що просто падаю з ліжка… З даху почало все валитися, мене дещо завалило цим усім, і я спалахнув, загорівся. Усі, хто був у самому епіцентрі, де я перебував — усі загинули на моїх очах, просто по колу… Мені просто тупо пощастило.
— «Сергій», боєць бригади «Азов»
Підготовка До Жахливого Злочину
Масовий теракт, як з’ясувалося, готувався росіянами заздалегідь. Вони навмисно обрали окрему будівлю на промзоні, розташовану осторонь від інших споруд і зовсім непристосовану для проживання людей.
Цей барак був повністю зарослий бур’яном. Усередині стояло багато якихось верстатів та механічних приладів, а вся підлога була густо залита мастилом.
— Дмитро, колишній військовополонений
Дмитро — цивільний маріуполець, який на початку повномасштабного вторгнення вступив до лав тероборони. Його схопили просто на вулиці та кинули до Оленівки. Він був серед тих бранців, яких росіяни примусово змусили готувати барак на промзоні, не усвідомлюючи тоді страшного задуму ворога. Напередодні вибуху з бараку вивезли верстати та впритул поставили двоярусні ліжка. Однак підлогу, яка була густо вкрита пальним та мастилом, ніхто не прибирав. Під час вибуху палаюче мастило перетворило приміщення на справжню вогняну пастку, де українські захисники згоряли живцем.
«Алея Смерті» та Відмова у Допомозі
Ті, хто зміг рухатися після вибуху, почали вибігати з охопленого полум’ям приміщення та намагатися витягти тяжкопоранених побратимів. Бійці рвали сітку-рабицю, аби дістатися головних корпусів і покликати на допомогу медиків. Однак по периметру вже стояв озброєний російський конвой.
До них підбігають хлопці, більш-менш цілі, просять медикаменти, бинти, благають викликати швидку допомогу для поранених. Вони взагалі нічого не дають — навпаки, жорстоко відганяють їх від паркану. Я чув постріли в повітря та погрози всім вийти на алею.
— «Крафт», боєць бригади «Азов»
Кадри з «закривавленої алеї» в Оленівці облетіли весь світ. Бійці охрестили її «алеєю смерті».
Це справжня дорога смерті… Ми там усі збиралися, стікали кров’ю, і там на землі помирали хлопці. П’ятеро наших бійців померли безпосередньо біля того паркану, не дочекавшись допомоги.
— «Сергій», боєць бригади «Азов»
Окупанти погодилися вивезти тих, хто вижив, до лікарні в окупованому Донецьку лише вранці, через пів доби після вибуху. «Крафт» одразу потрапив до реанімації. Тамтешні лікарі були здивовані, що він вижив, адже в його тілі залишилося лише трохи більше літра крові.
Анна Лобова згодом упізнала свого пораненого чоловіка Олега на відео російських пропагандистів з донецької лікарні. Вона зазначає, що до лікарні відправляли лише тих, хто перебував у найкритичнішому стані.
Розслідування та Наслідки Теракту
Цей кричущий воєнний злочин вже чотири роки розслідує Офіс Генерального прокурора України. Росіяни досі не пускають на місце масового вбивства міжнародних експертів та комісії ООН. Слідство базується на показах врятованих бійців, експертизах тіл та матеріалах розвідки.
У 2024 році Офіс Генпрокурора повідомив про підозру двом керівникам Оленівської колонії, які віддали наказ своїм підлеглим не надавати медичну допомогу пораненим азовцям.
Цей злочин пріоритезовано. Слідчі залучають усі наявні можливості, аби довести розслідування до кінця та встановити всіх без винятку осіб, причетних до його скоєння.
— Тарас Семків, заступник начальника Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу ГПУ
За наслідками теракту у «бараку № 200»:
- 49 бійців загинули. Їхні тіла репатрійовано в Україну (ідентифікація тіл ще триває).
- 49 поранених, які вижили, вдалося звільнити з полону під час чергових обмінів.
- 93 бійці з «бараку № 200» досі залишаються у російському полоні. Майже половина з них — це ті, кого РФ одразу після теракту внесла до списків важкопоранених.
Повернення та Заклик до Пам’яті
Бійці «Крафт» та «Серьога» були звільнені з полону восени 2022 року. Після реабілітації вони повернулися на фронт для захисту України. Вони наголошують, що світ не має права забувати про цей цинічний злочин Кремля.
В Україні 28 липня офіційно відзначається як Національний день скорботи та вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, які загинули в полоні.
