Для багатьох власників собак один з найнеприємніших моментів під час прогулянки — це коли їхній улюбленець раптом знаходить тушу мертвої тварини чи купу фекалій і з радістю починає в них валятися. Однак, як пояснюють зоопсихологи та дослідники поведінки тварин, така поведінка не є проявом неслухняності, а глибоко вкорінена у природні інстинкти хижаків.
Наукові теорії собачої звички
Існує кілька основних наукових теорій, що пояснюють цю специфічну собачу звичку.
Теорія маскування запаху для полювання
Одна з найпопулярніших теорій полягає в тому, що собаки прагнуть приховати свій власний запах для успішного полювання. У дикій природі хижакам значно легше підкрастися до потенційної жертви, якщо вони пахнуть навколишнім середовищем або, зокрема, запахом мертвої тварини, а не власним запахом. Це допомагає їм не викликати підозр у своєї здобичі.
Теорія маркування території та здобичі
Інша давня гіпотеза припускає, що, вивалюючись у знахідці, тварина залишає на ній свій власний запах. Таким чином, вона ніби маркує цінну здобич або територію. Саме тому собаки найчастіше труться об бруд шиєю, потилицею та основою хвоста, оскільки саме там розташовані важливі залози, що виділяють їхній індивідуальний аромат.
Запах як “парфуми” для собаки
Відомий кінолог Мартін Рюттер припускає, що для собак запах мертвої жаби чи миші може бути таким самим приємним, як для людини дорогі парфуми. Тварина просто знаходить привабливий аромат і з гордістю наносить його на свою шерсть, щоб потім продемонструвати його всій зграї.
Те, що для нас є просто смородом, для них є інформацією: хто там був, що сталося, яка тварина могла бути поруч і наскільки свіжим є цей запах.
— пояснюють зоопсихологи.
Соціальна комунікація та пізнання світу
Крім того, такий новий запах слугує потужним інформаційним повідомленням. У такий спосіб улюбленець розповідає іншим собакам про те, що саме він знайшов, де побував і на яку неймовірну знахідку натрапив. Експерти наголошують, що собака ніколи не вимазується у бруді для того, щоб навмисно роздратувати свого господаря. Для її надчутливого носа це виключно спосіб пізнання світу та соціальної комунікації, тому людська логіка тут не працює.
Що робити власникам?
Оскільки гнилі туші та фекалії можуть бути носіями небезпечних бактерій, власникам радять уважно стежити за мовою тіла тварини під час прогулянки. Якщо собака починає інтенсивно щось винюхувати в одній точці та готується впасти на спину, її увагу потрібно негайно відвернути за допомогою іграшки або ласощів, не давши інстинкту взяти гору.
