Український суд відмовив у задоволенні позову свідку Єгови щодо скасування мобілізації
Львівський окружний адміністративний суд не знайшов законних підстав для скасування рішень про призов чоловіка, який є свідком Єгови, до Національної гвардії України. Позивач наполягав на неможливості несення військової служби через свої релігійні переконання та заявляв про право на відстрочку у зв’язку з навчанням. Однак суд залишив його позов без задоволення.
Відповідне рішення суду від 23 вересня 2026 року у справі № 380/14570/26 наводить «Судово-юридична газета».
Обставини справи: затримання біля кордону та мобілізація
Згідно з матеріалами справи, 14 червня 2026 року прикордонники затримали чоловіка на околиці села Біла Церква Тячівського району Закарпатської області. Він перебував приблизно за 100 метрів від державного кордону з Румунією у групі осіб, які, за даними справи, намагалися незаконно перетнути кордон.
Після оформлення адміністративних матеріалів чоловіка передали до поліції, а згодом доставили до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) для уточнення військово-облікових даних.
Релігійні переконання та вимога альтернативної служби
У ТЦК чоловік повідомив, що з 2003 року належить до релігійного об’єднання Свідків Єгови. Він стверджував, що переконання цієї організації не дозволяють йому брати до рук зброю, носити військову форму та проходити військову службу. Натомість він висловив бажання замінити військову службу альтернативною невійськовою.
Водночас, того ж дня, чоловік подав власноруч підписану заяву про бажання проходити військову службу. Після проходження медичного огляду військово-лікарська комісія (ВЛК) визнала його придатним до служби. Його мобілізували, а 15 червня зарахували до списків особового складу військової частини Національної гвардії на посаду курсанта навчального підрозділу.
Зникнення з розташування частини та відсутність документів
За даними справи, 29 червня під час переміщення особового складу виявили відсутність чоловіка. Командир призначив службове розслідування, і з цієї дати військовослужбовця було виключено з усіх видів забезпечення у зв’язку із самовільним залишенням розташування військової частини.
Аргументи позивача та позиція суду
Оскаржуючи мобілізацію, чоловік вимагав скасувати висновок ВЛК, накази про призов і зарахування до військової частини, а також зобов’язати командира звільнити його зі служби. Суд розглянув його аргументи щодо свободи віросповідання.
Суд дійшов висновку, що релігійні переконання самі по собі не звільняють від військового обов’язку під час воєнного стану. У рішенні суд послався на статтю 35 Конституції України, яка гарантує свободу світогляду і віросповідання, а також на практику Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 601/2491/22 зазначено, що обмеження цього права можливе за умови законності, наявності легітимної мети та дотримання принципу пропорційності.
Суд також наголосив, що територіальні центри комплектування не мають повноважень самостійно запроваджувати механізм заміни військової служби альтернативною за відсутності відповідного нормативно-правового регулювання.
Ще одним аргументом позивача було навчання на денній формі у Бахмутському фаховому коледжі транспортної інфраструктури. Він стверджував, що вступив до закладу у жовтні 2025 року, а навчання мало тривати до 30 червня 2028 року. Також він посилався на відстрочку, яка, за його словами, відображалася в застосунку «Резерв+».
Однак суд зазначив, що самого факту навчання недостатньо для підтвердження права на відстрочку. Позивач не надав доказів, що до мобілізації звертався із заявою про її надання та отримав відповідне рішення. У матеріалах справи також були відсутні докази того, що чоловік повідомив органи військового обліку про зміну освітніх обставин у встановлений законом семиденний строк.
Підсумкове рішення суду
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що на момент призову чоловік не мав документально підтвердженої відстрочки. Враховуючи висновок ВЛК про придатність до військової служби, суд визнав дії ТЦК правомірними. Суд не знайшов підстав і для скасування наказу про зарахування чоловіка до списків особового складу Національної гвардії. Позивач не довів наявності передбачених законом підстав для звільнення з військової служби.
У результаті Львівський окружний адміністративний суд повністю відмовив у задоволенні позову.
